Доброго вечора Tanya!
Певне, в житті не завжди буває так, як нам хочеться, а випробовування не попереджають, вони просто приходять і все...
І потрібно просто включатися і робити те, що можеш... От тільки у мене чомусь виникли одразу запитання, як тільки прочитала мамину фразу, що от Вам знову прийдеться все брати на себе...
Так, я розумію, що мама перехворіла, чоловік теж, але... Чому Ви сама думаєте, де брати гроші, коли поруч з Вами Ваш чоловік? Чому мама навіть думки не припускає, що, можливо, у якийсь день, поїде до Вашого батька вона, щоб Ви відпочили?
І тоді, можливо, не так вже і дивно, що чоловік не реагує зовсім на Вас, коли Вам потрібна його підтримка, бо він просто звик, що Ви ВСЕ завжди робите сама?
Я Вам скажу те, що колись прочитала у Луїзи Хей, дослівно не пам'ятаю, але суть така: "Коли ми беремо на себе якісь зобов'язання, ми не знаємо, які будуть обставини і чи вистачить у нас сил з усім впоратися. Тому ми маємо повне право ці зобов'язання відмінити або змінити, відповідно свого стану..", ну, щоб не впасти як загнана коняка ( це вже я від себе). Ці слова колись дуже допомогли мені самій. Хто зна, можливо, вони допоможуть і Вам зробити якусь переоцінку всередині себе?...
Зважаючи на всі обставини, у Вашій родині абсолютно здорових людей просто немає. То чому б не почати розподіляти обов'язки якось по іншому, з врахуванням Вашої втоми?
Врешті-решт, в житті є абсолютно самотні люди, але і вони якось знаходять рішення навіть таких важких питань... Інша справа, як відреагують Ваші близькі, коли Ви спробуєте зняти з себе хоча б ,частину обов'язків? Хіба що Вам для чогось потрібно бути для всіх в ролі "рятувальниці" і довести себе до повного виснаження? А якщо впадете Ви? Ваші рідні пропадуть, чи все ж знайдуть вихід? Спробуйте дати собі відповіді на ці запитання...
Відредаговано автором 02-02-2024 20:45:37