Психологічно застрягла в дитинстві

Вітаю! Чого Ви уникаєте? З чим би не хотіли мати справу, якби подорослішали?

Мені вже більше 30 років, а відчуваю себе наче у середній школі. Уникаю відповідальності, стосунків, ігнорую всякі дорослі штуки, хоча мозком розумію що до чого, але якийсь перемикач у голові вимикає мозок і я навмисно роблю кумедні та не дорослі речі

Взагалі, це запит на індивідуальну роботу зі спеціалістом-психологом. Не на переписку.
Ймовірно, в якийсь момент свого життя було прийнято рішення "НЕ дорослішати", скоріш за все - несвідомо.
Може через те, що власні спостереження за батьками та іншими дорослими призвели до висновків:
"бути дорослим - важко" або "щасливими можуть бути лише діти, а дорослі всі нещасні" тощо?
В будь-якому випадку потрібно досліджувати Вашу індивідуальну історію.

Хочу розуміти, я ще подорослішаю чи це якісь проблеми зі мною і треба щось робити?

Сама собою навряд чи подорослішаєте, бо блокувальна установка на заборону дорослішання природнім шляхом не пройде.
Без знаходження причини та обставин, в яких вона була поставлена і подальшої нейтралізації.

наскільки це глибоко у моїй голові?

Це Ви зрозумієте тільки в процесі психотерапії.

Доброго дня.

А як ведуть себе дорослі? Що для Вас означає взагалі бути дорослим? Від чого доведеться відмовитись, будучи дорослим? Чи що треба буде на себе взяти, стаючи таким?
Має бути якийсь момент, коли Ви різко змінитесь? ЧИ як саме Ви собі це уявляєте?

Чи проблеми це з Вами залежить тільки від того, чи приносить це Вам проблеми? ЯКийсь дискомфорт? Чи знижує це якість Вашого життя? Це основний корелят того, чи потрібно щось з цим робити.
Якщо так, то краще пропрацювати це на зустрічах з психологом, щоб розяснення та "дорослішання" було комфортним і продуктивним для Вас.