Ревнощі до сексуального минулого дівчини.

Є такий вид ревнощів — ревнощі до минулого. Найчастіше це прояв тривожності і невпевненості у собі партнера. який ревнує.
На перший погляд, це звучить кумедно. Ревнувати до минулого свого партнера – це все одно, що ревнувати до ліхтарного стовпа. Адже минуле не становить ніякої небезпеки в теперішньому.
Насправді це дуже велика проблема, і смішного в ній нічого немає. Ревнощі можуть повністю зруйнувати стосунки
Чому виникають ревнощі до минулого – не дуже зрозуміло. Теорій багато.
І все ж, якщо людина буде впевнена в собі, буде любити себе, вважатиме себе найкращою, то нічого такого з нею не станеться, ревнощі до минулого або до сьогодення їй не загрожують.
Вам потрібно зрозуміти, що змінити минуле все одно не можна, воно просто є. А отже, залишається тільки змінити своє ставлення до цього минулого. Ви ж не мучите себе щодня пам'яттю про якісь жахливі історичні події, в яких була колосальна кількість болю та страждань. Якщо постійно думати про погане, то жити нормально неможливо.
:Було минуле і було, значення має тільки те, що є зараз, і трошки те, що буде завтра.
Рухатися треба тільки вперед, дивитися назад ніколи. Це допомагає дуже багато в чому, і у стосунках і взагалі у житті.
Коли виникають негативні думки, кажіть собі; "Я можу прийняти ці думки, вони є природними, вони є у всіх, і я можу спостерігати за ними і розуміти, що це просто думки".

Доброго ранку!.
Вцілому, згодна з колегою. Але, на превеликий жаль, далеко не завжди тільки знання, підтримка та власне бажання все змінити спрацьовує. Бо окрім зовнішніх факторів є ще рівень підсвідомості, який ми не бачимо, але який, насправді, і керує нашим життям.
От Ви пишете, що ревнощі "включилися" чомусь лише на розповідь дівчини про перший її сексуальний досвід, а всі інші Вас навіть не зачепили "розмови про її досвід мене сильно не тривожив , було до мене і було всі ми люди і всі ми пізнаємо світ як побажаємо".
А зважаючи, що у Вас "ПТСР та присутні рідкі панічні атаки", як на мене, сама проблема ще глибша. І одними розмовами на сайті навряд чи вирішиться.
Тому логічне запитання. На Вашу думку, чому Вас зачепила саме розповідь про її перший досвід?
Далі, логічно, як давно у Вас ПТСР і які події на Вагу думку стали причиною його появи? Власне, як і панічні атаки. На перший погляд, нічого спільного з питанням, але... У цьому житті все взаємопов'язане, як це не дивно.

Доброго ранку!

Відчуваю проблему , хочу змінити ставлення до цієї ситуації так як сильно впливає на наші стосунки.

Як бачимо з вашої розповіді, є проблема. І вона комплексна. Тому потребує уважного професійного підходу.
У вашому випадку, на жаль, так сталося, що розповідь дівчини про її сексуальний досвід в минулому наклалась на особливості вашої психіки та наявність ПТСР разом з ПА. В результаті спалахнула ревність до минулого.
Тому треба відшукати зв'язок, точки дотику, так би мовити, ваших особистих якостей/цінностей і способу опрацювання нової інформації про дівчину.
Логічно буде вас запитати, як ви собі пояснюєте відмінність - надали переважаюче високе значення

про її перший досвід у юному віці був з одруженим чоловіком і доросліше на 20 років.

і не зачепились за інші випадки?

Мені здається, що ваші думки рояться навколо ДОВІРИ дівчині. Мовляв, якщо ТАКЕ було в минулому, то може і в майбутньому піти на секс без почуттів.
Оці побоювання як правило стають каталізатором до сумнівів в самому собі, які активуються і починають розігрівати емність з ревнощами.

Висновок - треба обирати фахівця і починати з ним співпрацю. Метою буде зцілення наслідків ПТСР, відродження почуття самоцінності та викорінення причин ревнощів.
Задача хоч і складна, проте підлягає вирішенню(!)

Відредаговано автором 25-11-2024 10:23:19

А чем этот опыт девушки отличается от другого ее опыта?
Какая разница были ли чувства к мужчине?
И какая разница сколько лет тому мужчине было?
Какие мысли, переживания возникают, когда вы думаете про тот конкретный опыт?

А на кого больше злости и отвращения - на того мужчину или на девушку, что она смогла так - со взрослым мужчиной и до совершеннолетия?

Есть разница между пониманием из головы и чувствами. И похоже тут противоречие, поскольку вы умом понимаете, что да, секс без любви бывает и это ок, как и то, что у вашей девушки есть такой опыт, но чувства отвращение перекрывает доводы разума.
Порой так бывает, когда есть некоторая идеализация партнера - я вижу тебя прекрасной, чистой, светлой, а тут оказывается, что ты простая смертная и может сделать не совсем то, что мне кажется правильным.

сюди напевно прийшов за підтвердженням комплексу проблем які маю і все-таки прийняти рішення для терапія.

І до чого, зрештою, дійшли?

Шукаю поради чи дієві напрямки для зміни мислення.

Я би поставився до проблеми, розглядаючи більш широкий контекст. Не лише про зміну мислення йдеться мова. Раціональне мислення ще не все в людині, що спричиняє її дії. Є ще очікування - наскільки вони адекватні і реалістичні. Є звичні установки, якими користуємось, однак не піддаємо їх час від часу критичному аналізу. Нарешті, є підсвідомі моделі і концепції, про існування яких навіть гадки не маємо.
Тому питання терапії у вашому випадку буде вельми корисним способом і розібратись в усьому, і вибудувати здорові стосунки, насамперед, із собою, а потім на цій основі з дівчиною.

Відредаговано автором 25-11-2024 19:21:00

Если проблема с тревожностью давняя, то стОит и правда работать с психотерапевтом, чтобы не усугублять состояние.

Справа в тому, що стани ПТСР та панічні атаки мають властивість загострювати певне сприйняття всього, що відбувається, тому що психіка знаходиться весь час у стані напруги, певної готовності... І якщо раніше були якісь навіювання, або установки, про які б ми навіть і не здогадуватися у стані спокою, зважаючи на додаткові непрожиті стреси, стають справжніми проблемами.
Моя думка, що намагання лише точечно знайти відповідь на питання, як от, ревнощі до минулого дівчини та її першого досвіду, або не дадуть бажаного результату, або ж можуть призвести до більших ускладнень.
Починати потрібно саме з тих непрожитих стресів, які спровокували ПТСР та панічні атаки. Як правило, в таких випадках, має місце бути схильність до тривожності ще з дитинства. І там, же, швидше за все, знаходиться і причина ревнощів. Наша підсвідомість закарбовує все з віку немовляти і потім "видає" нам те, що там запрограмувалося у вигляді незрозумілих реакцій.
На скільки тривожним Ви були в дитинстві? Як реагували в моменти стресів? І це тільки деякі питання, на які варто було б знати відповіді, щоб знати, де шукати "коріння" озвученої спочатку проблеми