з батьком не спілкуюся хоча знаходимось в однієї кімнаті,все життя чую від нього образливі слова, в дитинстві бив мене, так що розбивав голову, мати ніколи не захищала мене, просто дивилася на все це, брат теж все дитинство знущався та і досі, кривдить, памʼятаю як душив мене, було таке що ударив мене кулаком по голові та потім в тяму не міг прийти, постійно казав що я аутист та помилка природи. всі мені кажуть що я ніхто, не подумайте що я все це починаю, навіть коли я мовчу мене починають якось намагатися принизити, я не можу ніколи щось сказати, мені починають казати закрий свій рот, коли я кажу куди б хотів б поступити мене навіть не слухають кажуть (в цьому числі і брат) що за мене ніхто не буде платити та я буду вчитися туди куди мені скажуть, та працювати там де скажуть, щоб забезпечити усіх

насправді чому із за цього мені дуже сумно тому що ніколи в житті мене нічого не питали, все вирішували за мене, і я розумію що у мене нема ніякого вибору та свого слова

щодня я з ранку до ночі гуляю щоб якось піти від всіх своїх думок, сподіваюсь що може мені стане краще, але чогось не дуже

в мене немає ні друзів нікого

я не можу ображатися ні на кого, я всіх ціную, та люблю усіх своїх родичів та не тримаю зла та образу

але розумію що їм було би краще якщо мене б не було

я справді не розумію що я такого зробив в житті

що мені робити, як не думати о поганих речах?

не бачу сенсу в житті, але все одно живу ці повністю однотипні день за днем