Як прийняти чи то пробачити, чи помститися, щоб нормально жити далі?
Зустрів дівчину,одразу без сумнівів захотів,щоб була зі мною.Я залицявся,то зникала,то з'являлася знову.Жодна не зносила мені голови,як Алла.Не задавав багато питань,з нею мені було просто супер!Розбіглися.Через тиждень почала назвонювати.Зійшлися,прожили півроку.Була пристрасть,любов,гарна господиня,дуже економна,дбайлива.Я забув усі образи,набрався впевненості.Одного дня приходжу додому на столі записка.Мовляв пробач,це не їнший чоловік,я була завжди тобі вірною,за тобою як за стіною але...4 дітей від попередніх 3-х чоловіків,з останнім йде розлучення-він над нею знущався,тому покинула його з дітьми і втекла у Київ.Я був у шоці.От чому не хотіла заводити відносин.Я полюбив її і тому не розірвав відносин.Сказав,що діти не завадять стосункам між нами.Але я в Києві,вона за 350 км,в мене переломний момент в кар'єрі,весь час в роботі,недосипання,нерви.За літо приїздила 2 рази,пристрасть,казала,що мріє про дитину від мене(за весь час відносин ми не користувалися запобіжними засобами).Але після другого приїзду почала зникати,не брати трубку,я злився,вимагав пояснень.Закінчувалоося сварками,але на питання-"в тебе інший?" відповідала,що любить тільки мене і вірна.В неї було складне матеріальне становище,я щотижня надсилав по 400-500 грн по своїй ініціативі.Після останнього приїзду до мене, повернувшись додому спровокувала сварку по телефону,а потім зникла. поїхав розбиратися.А вдома у неї інший.Алла сказала,що обманювала нас обох,що вагітна і не знає від кого.В той вечір залишився я.Плакала,стояла на колінах,казала,що просто була не впевнена в тому,чи прийму я дітей,що її підговорювали подруги і сестра-мовляв я тобі тільки для розваг,що ми сварилися і що зробила дурницю,що зробить аборт,любить мене і рада,що приїхав.Сльози, пристрасть.З дітьми мені не було важко.На аборті я не наполягав іне тиснув.УЗД встановило,що по строку батько не я,почала все більше вагатися щодо аборту,я сторив умови для переїзду до Києва з усіма дітьми.Здавала аналізи,їй було важко,я сказав,що поїду,і нехай дитина народиться,що не хочу,щоб мене ненавиділа і проклинала,бо пішла на вбивство.Сказала,що не треба,що зробить аборт,що хоче народити від мене.6 тижнів вагітності,зненацька передумала, написала що любить того,від розмови ухилилася.Вони разом.Старший син пише,що мама ночує у нього,приходить по обіді.Меншому 2,5 рочки. Каже,що той їм не подобається,хочуть щоб я приїхав. Що це?Як це?Мені лиш шкода дітей.Боюся вона погано закінчить...
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
Відповіді психологів
Доповнення від автора питання·
Між нами все, я це усвідомлюю, переживу і в мене буде щастя, але я прив'язався до дітей. Цей хлопчик, її син і донька (10 і 12 років) все розуміють і усвідомлюють, 2,5 місяці їм створювався образ Саши, який приїде і буде їх захищати, ходити з ними на спортмайданчик, показувати своїм прикладом, що не треба вживати алкоголю, тютюн, наркотики. Ось я приїхав, майже місяць був там. Коли останній раз їхав до Києва, Діма, син, заплакав..... Мені було цікаво з ними, спочатку незвично, а потім призвичаївся, мені не було важко приділяти їм уваги, хоча з іншого боку я не давав собою маніпулювати, Алла повністю давала мені контролювати ситуацію, лиш потім, сам на сам висловлювала свої зауваження.... "Мама пішла до Віталі. Сказала, щоб ми поприбиралися. Що нам їсти, якщо вона завтра не прийде?" На наступний день її не було вдома до вечора. Невже вона так обезуміла від тієї вагітності, що забула, що треба виховувати дітей, які уже є?!!!!!!! Він, наївний, вірить, що мама одумається і помириться зі мною..... Ось моя біда. Я не можу відморозитися, не відповідати.... Сам ріс практично без батька....А саме страшне, що вони усвідомлюють, як в народі називають їх маму. Як можна вплинути, щоб її не позбавили материнських прав. Вона сама з інтернату. З теперішнім вони однокласники... І невже у них можлива сім"я при всіх цих обставинах? Між ними завжди стоятиму я, і те, що при зустрічі самців він пішов з піджатим хвостом, що на його докорливі повідомлення вона відповідала принизливо, що з огидою говорила про нього мені, що діти при ньому запитують, коли приїде Саша?...... Тоді я її не пробачив за зраду, то була ілюзія, спалах пристрасті, вибух емоцій, перемога над суперником для втіхи власного ніби-то приниженого самолюбства..... а зараз в мене до неї зневага, яка здається переростає в ненависть....... але вважаю, що можу робити добру справу - підтримувати її дітей. Можливо я марю і несу нісенітниці, але вважаю, що в 10 років рано переставати вірити в добро і чудеса)))). А можливо зникнути, щоб не давати їм примарну надію, яка може закінчитися великим розчаруванням....
Заздалегідь Вам дякую за можливість висловитися!
Роксана Владимировна Бабаджанян
психолог
Психолог більше не активний на сайті
Добрий день, Олександр!
Цiкава в вас iсторiя, нiчого не скажеш. Хочете допомагати дiтям - допомагайте, але не як батько, а як друг, i це треба пояснити дiтям. Не треба давати пусту надiю.
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.