Якщо я не змогла самореалізуатися як я можу виховати дитину?

Шановна neznakomka, з вашого короткого опису відчувається, що Ви в розпачі через складні життєві обставини. Хочеться Вас підтримати. Так, іноді ми стикаємося з проблемами, які нам здаються нездоланними. Можливо, і у вашому житті були до цього проблеми, з яких спочатку Ви не бачили виходу, а потім все ж-таки їх вирішили.
Навіть з тих 4 рядків, що Ви написали, я вже бачу деякі непрості ваші рішення – Ви зберегли дитину, незважаючи на те, що вагітність була неочікуваною; Ви залишили хлопця, хоча в такому положенні цей крок потребує мужності; Ви переїхали до батьків, що мені здається теж було достатньо важким кроком. Тепер черга нового рішення, але воно ще не знайшлося. То може варто дати йому шанс «дозріти»?
А стосовно вашого «нічого не маю»: Ви маєте дитину, якій дали життя незважаючи на складні життєві обставини; Ви маєте мету (хоча Ви пишете «мала», але мені здається, що ця мета й досі для Вас актуальна), та знаєте спосіб її досягнення («йшла до неї» - то напевно знали, як це робити); вам тільки 22 роки – а це дещо зарано, щоб на собі хреста ставити. Можливо, якщо саме так склалося у вашому житті, то варто переглянути свої попередні «графіки», та перенести певні події на кілька років вперед.
З вашого листа не зрозуміло, чи підтримують Вас батьки, але судячи з того, що Ви до них повернулися, а не пішли до когось іншого, то сподіваюсь, що вони допоможуть, хоча б в перший час.
А «дати дитині» зараз в першу чергу важливо просто вашу любов. І взагалі, найважливіше, що Ви можете «дати дитині» знаходиться всередині Вас.
І ще хочу сказати, що в вашому листі одночасно з вашою розгубленістю та втомою, я відчула достатньо велику внутрішню силу. Мені здається, що це гарний знак. Тримайтеся.

Здравствуйте. Грустно оттого, что так себя обесцениваете. Пишите, что ничего не имеете, поэтому не можете ничего дать ребенку. Но из письма я вижу, что Вы имеете очень даже немало. У Вас есть родители, 4 курса высшего образования, здоровый ребенок и Вы молоды, Вам всего 22 года. Знаете, есть такая поговорка :" Большого слона едят по кусочкам ") А Вы, будто хотите все и сразу, от этого у любого человека появится сильная тревога. Подрастет малыш, поступите на 5 курс, да и парня найдете, если будете верить в себя и не тревожиться так сильно. Идеальных рецептов жизни нет, у Вас вот так. Примите это. Для того, чтобы куда-то придти, надо понимать, -где находишься сейчас. А то прийти можно не туда. Удачи !

Вам нужно с психологом понемногу избавляться от этой сильной тревоги, которая мешает Вам предпринимать какие-то действия в жизни. Понимаю Вас и сочувствую, так как, когда-то, сама прошла через это. Здесь, в переписке, это решить нельзя, надо вживую общаться с человеком, или, по скайпу, это тоже эффективно.

Пожалуйста. Обращайтесь, поработаем с Вашей тревогой