Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 1 година тому: «Вітаю! цитата: «Як впоратися із соціальною ізоляцією, коли не можеш нікуди вийти, майже не спілкуєшся з людьми та відчуваєш самотність?» На це питання конструктивно відповісти мо»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 2 години тому: «Вітаю! цитата: «Я перебуваю в стані глибокого ступору і завмирання.» Прийміть мої слова співчуття та розуміння усієї складності Вашого стану. Щодо Ваших питань - цитата: «Мені »
question author 2 години тому: «Реакція на відповідь № 392033 для Володимир Анатолійович Тарасенко Швидше за все б зустрівся, довго б наважувався, але зустрівся б. Особливо коли»
Питання від: snigana Вік: 29

Допомодіть зрозуміти причину моєї невпевненості та підкажіть в чому справжня проблема?

Добрий день! Мене звати Сніжана, мені 29 років. Я одружена, в нас чудовий малюк – йому майже 2 рочки. Зараз сиджу вдома в декретній відпустці. Я дизайнер, ще трохи займаюсь дизайном ханд-мейдом- по мірі замовлень працюю вдома. Більше не для грошей, а для себе.
Ми живемо з батьками- точніше бабусею та дідусем і з моєю мамою. В нас велика квартира- маємо свої дві кімнати. Але це мене дуже хвилює. Я розумію що в нашій ситуації власне житло нами придбаєм мінімум років за 5- така невизначеність мене лякає. Боюсь все життя з батьками прожити- як заведено в нашій сімї )))Також розумію що винаймати житло для нас буде складно- працює лише чоловік - і доходів в нього поки ледь вистачає щоб нас забезпечити. Доведеться сильно економити, відмовитись від багатьох захоплень( спортивні секції, басейн з дитиною…), а також відкласти купівлю житла на зовсім невизначений термін…
З батьками в нас стосунки хороші - вони насправді хочуть щоб ми з ними жили. Насправді мене це влаштовує бо я можу працювати вдома- і дитина біля мене. Але на мене це тисне - я чомусь відчуваю себе неповноцінною – і не можу зрозуміти що саме - чи стереотип що треба жити окремо - чи це справді нам потрібно для дальшого розвитку???
Маю приклад тітки та дядька які все життя переїжджають з квартири на квартиру та жаліються на те що в них нема грошей- вони мене відмовляють переїжджати. А я боюсь насправді. Чоловік каже що це нерозумно- краще потерпіти та назбирати на власне житло, крім того що умови в нас не критичні- але мене чомусь лякає що це може дуже на довго затягтися…
Питання більше фінансове, але ця проблема постійно крутиться в мене в голові та недає мені спокою. З одного боку страх жити окремо- що ще нікому в нашій сімї успішно не вдавалось- з другого боку страх та і залишитись з батьками та залежати від них. Незнаю чи варто довіритись чоловіку поки ми назбираєм на власне житло.
Хочеться почути думку зі сторони на це все, бо в голові вже каша

Дякую
Вподобали: 1 з 1
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?

Відповіді психологів

Кира Юрьевна Долбня (Харьков) — психолог
Кира Юрьевна Долбня (Харьков) психолог

Психолог більше не активний на сайті

Що вас найбільше лякає у цій ситуації? Ваші раціональні причини зрозумілі, але, я так розумію, є ємоційні причини. Що для вас є переїзд від батьків?
Артур Кагроман (Киев) — психолог
Артур Кагроман (Киев) психолог

Психолог більше не активний на сайті

З батьками в нас стосунки хороші - вони насправді хочуть щоб ми з ними жили. Насправді мене це влаштовує бо я можу працювати вдома- і дитина біля мене. Але на мене це тисне - я чомусь відчуваю себе неповноцінною – і не можу зрозуміти що саме - чи стереотип що треба жити окремо - чи це справді нам потрібно для дальшого розвитку???

Если сейчас всё всех устраивает, и ни кто ни на кого не давит, зачем что то менять и по напрасно тревожиться?

Пока ребёнок маленький можно пожить и всем вместе. За одно Вам спокойно работать, с мужем куда то ходить, и копить. Копить на квартиру.

Откуда мы знаем что будет завтра? Живите и собирайте понемногу деньги.
Снежана, я понимаю что возможно у вас есть в мозгу установка "нужно жить отдельно", кстати откуда она у вас?? Я знаю много семей, которые живут с родителями и это способствует развитию ребенка, так как он всегда под присмотром и получает внимание от дедушки/бабушки.

И вы очень рационально рассуждаете что и как, почему нужны деньги, что при переезде ребенок ЛИШИТЬСЯ многих развивающих секций, деньги нужны будут на съем квартиры и т.д.

так же не совсем понятно почему вы не хотите свои увлечение перевести в бизнес, что б помогать мужу быстрее насобирать на жилье?

Вам важно поработать с собственными установками на приеме у психолога. рад буду помочь.
Евгений Фещенко (Днепропетровск) — психолог
Евгений Фещенко (Днепропетровск) психолог

Психолог більше не активний на сайті

Снежана, добрый день! Как я вас понимаю. Я тоже живу на съемном жилье и очень сильно экономлю. И у меня есть возможность жить с родителями, это так удобно.
Мне кажется у вас есть еще страх, нарушить ценности и традиции вашего рода (все ваши родственники жили с родителями) как они на вас тогда отреагируют.
Стереотипом (внешне принятой установкой) является как и то, что нужно обязательно жить отдельно, так и то, что вместе с родителями. А что вы на самом деле хотите? Попробуйте представить себя в этих двух вариантах и почувствуйте, на что откликается в чувствах, эмоциях больше. Или запишите все + и - обоих вариантов.
Если у вас через 5 лет появится свое жилье, вы также будете одни без близких. Не будет страха того, что не получится? Опыт дяди и тети - это их опыт, почему у вас должно быть аналогично?
Можно попробовать пожить временно отдельно, потом вернутся если не ваше.
Доповнення від автора питання ·
Добрий день! Дякую усім за відповіді!
Що для мене переїзд від батьків?- мабуть боюсь повторити досвід своїх батьків.
Коли я народилась вони жили окремо в гуртожитку, але коли народився молодший братик - татова мама сказала що не буде більше допомагати якщо до неї не переїдемо - і ми поїхали жити в село. Мамі там було погано - вони постійно сварились з бабою. Коли народився наймолодший брат - сильно посварились і ми переїхали знімати квартиру. Але там було дуже тісно - однокімнатна квартира для п’ятьох. Тато почав все частіше їздити до мами на село. Мама залишилась сама з нами - тому пішла на роботу. Ми весь день були самі - мама приходила пізно та стомлена. Так мої батьки і розійшлись – ми переїхали до маминих батьків.
Переїзд мене лякає тим що я боюсь опинитись в маминій ситуації. Мабуть підсвідомо не довіряю чоловікові (тато в той час працював на заводі де більше року не виплачували зарплату - але не хотів міняти роботу). Я боюсь опинитись в тих злиднях в яких ми тоді жили. Боюсь що не зможу приділяти достатньо уваги дитині.
З іншої сторони так само боюсь «залишитись дитиною »- саме це для мене означає жити з батьками - бабуся постійно так говорила про маму та тата. Чомусь маю відчуття що пливу по течії та « відкладаю життя на потім». Щоб назбирати на квартиру треба вже більше відкладати - зараз це складно.
Отак мені уявляються два варіанти - страхи затьмарюють все позитивне що може бути. Знаю що пора вже їх позбуватись, тільки незнаю як?
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.