Страх виглядати безглуздо

Добрый день.

Просто нужно перебороть страх, это психологический барьер.

Нужно просто сделать первый шаг. И тогда страх развеется. Больше общайтесь с людьми, выходите в люди, общайтесь по видео, телефону и прочее.

Пробуйте разговаривать с соседями, в очереди с незнакомыми людьми и т.д.

Доброго вечора, Катю. Шкода, що у вас так багато страхів. Коли ви це говорите, хочеться вас обійняти та пожаліти, поспівчувати. Що важливо - цей текст ви написали грамотно та розбірливо, щирою українською мовою. Тобто ви освічена молода жінка. Більше того, я впевнена - гарна жінка. Скажіть, ви з кимось ділитеся своїми страхами, хтось може поспівчувати вам щиро? Кожна людина боїться і потребує в такі моменти підтримки та співчуття від близьких. Коли в таких ситуаціях отримуєш підтримку, страхи поступово слабшають. Страх - це корисне почуття, якщо воно про майбутнє. Це почуття дане людині для того, щоб вона перевірила те, чого боїться. Ви колись проходили співбесіду? Якщо ні, то це природно, що ви їх боїтеся, бо ви не знаєте, як там. Тому необхідно зібрати інформацію, як проходять співбесіди, розпитати знайомих, які побували там. Проте я бачу, що ваші страхи беруть початок із дитинства. Це часто так буває. Або ви їх успадкували чи запозичили від когось із рідних, або вас так, даруйте, залякали. Опанувати ваш страх допоможе підтримка близької людини чи психолога, а також інформація про форму та зміст співбесід, про компанію, куди ви будете найматися. Відчуваю також у вас невпевненість у собі. Вам необхідна підтримка і визнання. Робота цьому посприяє звісно. Та щоб наважитися туди потрапити, необхідно отримати визнання,багато поглажувань та стимулів. Ви - унікальна особистість, я впевнена. Ви хороша, турботлива мама, ніжна дружина. Ці прості та водночас важливі слова мають лунати щодня для вас. Бо ви на це заслуговуєте. Якщо близькі не дають вам такої підтримки, потрібно просити в них. Якщо важко просити, цьому можна навчитися. Я бажаю вам отримати те, чого ви прагнете і на що заслуговуєте. Щиро бажаю позитивних змін, Катю.

Доброго дня.
Насправді зробити перший крок важливо, але потрібно знати, як його правильно зробити. Перший крок повинен бути маленьким, але він повинен бути зроблений, тобто повинна настати ситуація успіху. Якщо не правильно розрахувати свої сили і спланувати нереально (для Вас) ВЕЛИКИЙ крок, то може статися "зрив", що ще погіршить ситуацію.
Як практично це зробити. Наприклад, пройти співбесіду, це великий і страшний крок. Його потрібно розділити на маленькі кроки. Приклад:
1-купити газету з об"вами про роботу;
2 - подзвонити і поговорити з работодавцем по телефону;
3- подивитися як проходять співбесіди інші (відео);
4- подивитись, як проходять співбесіди інші (вживу);
5- зробити сценарій і потренуватися проходити співбесіду з чоловіком;
6 - пройти співбесіду в уяві;
7- поїхати на справжню співбесіду.
Але це тільки приклад. Ви повинні розробити ці кроки так, щоб вони були виконані. Перший (і інші) крок рахується виконаним, коли рівень Вашої тривоги буде нижче 20 (0-повний спокій, 100 - сама сильна тривога, яку Ви тільки відчували в житті).Тобто один крок може робитися декілька разів. Якщо тривога перевищує 20, то до наступного кроку переходити не можна, або якщо це не вдається, то потрібно внести корективи.
Звісно, що для цього потрібен час, але так Ви здобуваєте досвід. Щасти.Ответ отредактирован автором 01-12-2015 18:15:34

Ответ отредактирован автором 01-12-2015 18:16:20

Доброго дня!
Те, що ви відчуваєте страх після кількарічного декрету - нормально. Ви також пишете, що взагалі не працювали, отже у вас немає досвіду роботи, тобто доведеться працювати з новими людьми на новому місці, а не виходити на старе. Ваші почуття нормальні і зрозумілі. Їх переживала б кожна людина, яка була б на вашому місці. Тому ці почуття треба просто прийняти.
Також ви пишете, що все ж таки раніше переборюавали страх, отже не все так погано ;)) Чому має бути навпаки цього разу? Якщо ви будете фіксуватися на страху, він залишатиметься і нароститиме ще більше, а якщо ви будете дивитися йому в очі , як у тому мультику про Єнота, згадуватимете свій минулий успішний досвід вирішення подібних ситуацій, страх мине. Пам"ятайте, з цим стикаються багато жінок, які виходять з декрету. Якщо відчуваєте, що самотужки не впоратися, звертайтеся по допомогу до психолога. Успіхів Вам !

«як зробити перший крок» - а хіба Ви вже вирішили куди саме хочете рухатись?
У мене виникло відчуття, що Ви намагаєтесь віднайти для себе певні орієнтири, спираючись на зовнішню оцінку, а не на власні бажання.
Тобто оцінка заважає Вам не тільки на етапі безпосередньо оцінювання (адже і захист диплому, і екзамени і співбесіда вже за своєю суттю і є оцінюванням).
Ви намагаєтесь зробити вибір «робота або виховання дитини», базуючись на тому, «що люди скажуть». Але ж кожен з людей, які висловлюють свої погляди, спираються на свій власний досвід та погляди, і піддаючись їх впливу, людина ризикує прожити «чуже житяя», так і не дізнавшись, чого насправді сама хоче.
До того ж, такий грунт для опори ще й ненадійний, адже рішення завжди може змінити «перевага в один голос», коли в певний час «більшість» несподівано стане вважати інакше.
Тому, при вирішенні таких питань важливо прислухатися саме до себе, своїх почуттів і бажань.
Чи хочете Ви взагалі виходити на роботу, або Вам подобається проводити свій час вдома, займаючись вихованням дитини, створенням затишку та якоюсь улюбленою справою у вільний час?
Якщо хочете працювати, то де, ким, як багато?