Питання від:
Христина
Вік:
16
непонимае с родителями
люди не сприймають мене такою, яка я є. але найголовніше те. Що мої рідні батьки не сприймають мене такою яка я є. вони бачать мене такою, якою хочуть щоб я була. Вони абсотно не зважають на мою думку і мою точку зору. Її для них просто не існує. А я маю прикидатися ніби все нормально, але насправді ВСЕ НІЧОГО НЕ НОРМАЛЬНО. Я теж хочу щоб мою думку поважали, щоб з нею рахувалися. Я хочу щоб мій вибір і мою позицію поважали, нехай навіть не підтримували, але поважали. Таке відбувається практично зі всім. Далеко не треба ходити, наглядним прикладом є те, що мої батьки не сприймають в серйоз те, що я атеїстка. Мама і тато думають, що я просто одного разу рознервувалася і ляпнула не пойми що. Але це зовсім не так. Мама навіть
сказала: «Якщо ти- якась срана атеїстка, то це нікого зовсім не цікавить. Тут є свої порядки і ти маєш їх дотримуватися. А віриш ти чи ні, це вже не важливо.» коли я відмовилась співати колядки зі всіма, вона сказала, що я дурна і що нас ще чекатиме розмова дома. Розмови звісно не було, але осад залишився. Вона думає, що це буде позорити нашу сім*ю, якщо всі дізнаються, що я не вірю у їхнього Бога. АЛЕ Я МАЮ ПРИКИДАТИСЯ І РОБИТИ ТЕ, ЩО МЕНІ ЗОВСІМ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ. Я маю ходити до церкви, хреститися, молитися і робити вигляд, що все в порядку. Ніхто не знає, але коли я перехрещуюсь то замість казати « В ім*я отця і сина, і святого духа», я кажу « В ім*я Рассела, Хікса і Хокінга». А замість молитви я виголошую подяку вченим, які відкрили мені очі. Я вже стомилась прикидатись, що все гаразд. Це не нормально. І я це розумію. Але змінити це якось я не в силах. Я не хочу засмучувати батьків, що вони мене погано виховали чи щось таке. Бо насправді все зовсім не так.вони привили мені любов до знань, до книжок, до нового. Завдяки цьому я і змінила свої переконяння. Та вони цього не можуть зрозуміти. Я б хотіла, щоб вони змирились і прийняли мене такою, яка я є.
сказала: «Якщо ти- якась срана атеїстка, то це нікого зовсім не цікавить. Тут є свої порядки і ти маєш їх дотримуватися. А віриш ти чи ні, це вже не важливо.» коли я відмовилась співати колядки зі всіма, вона сказала, що я дурна і що нас ще чекатиме розмова дома. Розмови звісно не було, але осад залишився. Вона думає, що це буде позорити нашу сім*ю, якщо всі дізнаються, що я не вірю у їхнього Бога. АЛЕ Я МАЮ ПРИКИДАТИСЯ І РОБИТИ ТЕ, ЩО МЕНІ ЗОВСІМ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ. Я маю ходити до церкви, хреститися, молитися і робити вигляд, що все в порядку. Ніхто не знає, але коли я перехрещуюсь то замість казати « В ім*я отця і сина, і святого духа», я кажу « В ім*я Рассела, Хікса і Хокінга». А замість молитви я виголошую подяку вченим, які відкрили мені очі. Я вже стомилась прикидатись, що все гаразд. Це не нормально. І я це розумію. Але змінити це якось я не в силах. Я не хочу засмучувати батьків, що вони мене погано виховали чи щось таке. Бо насправді все зовсім не так.вони привили мені любов до знань, до книжок, до нового. Завдяки цьому я і змінила свої переконяння. Та вони цього не можуть зрозуміти. Я б хотіла, щоб вони змирились і прийняли мене такою, яка я є.
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
