Очень бесят частые звонки мамы

Доброе утро, Рина! В самостоятельный, взрослый человек: "Я 7 лет живу самостоятельно, себя обеспечиваю и ни от кого не завишу. В своё время мама смогла купить мне квартиру, за что я ей очень благодарна, я сама сделала в ней хороший ремонт, купила себе машину, то есть в этом плане у меня все нормально. У меня есть молодой человек, с которым планируем строить семью, вообщем в личной жизни тоже все хорошо". "напрягает излишняя назойливость мамы.....А она каждое утро шлёт Сообщения или картинки С добрым утром, днём звонит спрашивает где я, чем занимаюсь, рассказывает какие-то Всемирные новости или новости про каких-то знакомых, которые меня совершенно не интересуют, потому что я с этими людьми никак не пересекаюсь, вечером снова звонит спрашивает где я, как дела, может ещё и в 12 ночи позвонить чтобы свежие новости рассказать. Также если я что-то делаю и рассказываю об этом, начинает давать Советы, о которых я не спрашивала. Постоянно спрашивает есть ли у меня деньги, и если нету, то чтобы я взяла у неё, хотя если будет необходимость, то я у своего мужчины возьму, мне все таки с ним дальше жить, а не с мамой.". - что Вы думаете по этому поводу, как объясняете себе такое поведение мамы? Как можно по иному посмотреть на поведение мамы? Тем более, что Вы :"Я ее очень люблю". Тем более мама сама объясняет: "Она говорит, что очень скучает, что ей важно хоть раз в день услышать мой голос, что она очень переживает за меня. Хотя переживать нет причин! Абсолютно!" Есть ли у мамы, кроме Вас , те, которых она может заботиться? Поставьте себя на место мамы, "оденьтесь в ее шкуру", что чувствуете и думаете? Если Вы будете помнить об этом, как можете по иному реагировать на "заботу" мамы и выстраивать с ней взаимодействие? "Но мне вполне достаточно поговорить с ней 1 раз в день.
Пыталась объяснить ей, что не люблю пустые разговоры ни о чем, сплетни всякие слушать, поэтому узнала как дела и этого достаточно, так она обижается, может начать плакать и ещё жаловаться, что другие дочери со своими мамами каждый день по часу разговаривают(это у неё знакомая такая есть).
Подскажите, пожалуйста, как мне ей корректно объяснить, что меня раздражает эта чрезмерная забота? Или может я просто ненормально реагирую на это?"Если бы Вы были на месте мамы, как бы Вы хотели, чтобы с Вами вела себя дочь?

Доброго дня, Ріна!

Те, що Ви відчуваєте роздратування від того, що Ваша матір втручається у Ваш особистий простір є цілком нормальним. У кожної людини мають бути особисті кордони, а у Вас і Вашої матері вони відсутні. Якщо ця ситуація буде продовжуватися, то Ваші стосунки із нею будуть тільки погіршуватися. Це замкнуте коло: мама втручається - ви терпите - роздратування і гнів накопичуються - великий емоційний вибух, при якомку одразу висловлюються всі образи і претензії. Помітно, що Ви любите свою маму тому, що шукаєте шляхи вирішення цієї ситуації у спеціалістів, однак, якщо Ви хочете зберегти і вдосконалити ваші відносини - навчіться задовільняти, перш за все, свої потреби.

Запитання: "Чи говорите Ви своїй мамі, що її любите, обіймаєте її? Якщо так, то скільки разів в тиждень?"; "Чи відчуваєте Ви провину за те, що іноді не хочете говорити і приділяти увагу своїй матері?".

Мої реомендації:
а) домовтеся про зручний час, день, місце, де б Ви спокійно, без поспіху, могли поговорити із Вашою матір'ю. Попросіть першою взяти ініціативу у спілкуванні та вислухати Вас. Розкажіть про свої почуття, побоювання, визнайте її почуття, підібравши правильну форму подачі повідомлення, наприклад: "Мама, я тебе дуже люблю. Я хочу, щоб наші з тобою стосунки були гармонійними і позитивними для обох із нас. Я бачу, як ти дбала і досі дбаєш про мене і за це є дуже тобі вдячна. Дякую. Я помітила, що ти дуже потребуєш моєї уваги, ти визнаєш мене і я тобі цінна. Однак, на жаль, я не завжди можу приділити тобі стільки часу, скільки ти б хотіла. Я, як і будь-яка людина, потребую свого особистого простору та часу для самої себе. Коли мені не вистачає часу для самовідновлення, я починаю нервувати і гніватися. Особливо, коли ти мені телефонуєш кожного дня по декілька разів. Цей гнів накоплюється і тоді я вибухаю і можу сказати тобі образливі речі. Після цього я починаю злитися на себе через те, що я тебе образила. Я ціную наші стосунки, хочу, щоб наша взаємодія приносила нам радість і ми нею спільно насолоджувалися. Тому пропоную тобі встановити деякі правила, які б задовільняли обох нас? Ти згідна? (чекаєте відповіді).
Додаткові запитання до мами: Як би ти хотіла, щоб я проявляла до тебе свою любов? Якщо відмова - Ти чогось боїшся?
Давай встановимо правило, що я тобі буду телефонувати раз на тиждень в такий-то день, о такій-то годині і наша розмова буде тривати стільки-то? Тебе це влаштовує? Звичайно, є виключення із правила, якщо це стосується екстренних випадків.
Також давай встановимо санкції за можливе порушення цих правил (наприклад, якщо виклик був не екстренний, або я відчуваю маніпуляцію з твого боку - я кладу трубку, а потім ми знову обговорюємо наші правила).

Після встановлення цих домовленостей обов'язково подякуйте своїй матері за приділений час, співпрацю та обійміть її. Знову визнайте її турботу про Вас.

б) при погіршенні ситуації при виконанні пункту "а", запропонуйте (спокійно і тактовно) мамі відвідати психолога. Припускаю, що в неї були якісь психологічні травми в минулому або втрати і вона боїться втратити Вашу любов. Якщо вона не захоче - не наполягайте. Кожна людина має свій темп. Ми не можемо змінити іншу людину, а лише себе і свою поведінку.

в) прокачуйте свій емоційний інтелект та особистісні межі для того, щоб самостійно вирішувати схожі ситуації в майбутньому: рекомендую прочитати книги Виктории Ламберт "Личные граници. Как их устанавливать и отстаивать" - для розвитку вміння вибудовувати власні межі, Клода Штайнера "Емоциональная грамотность: интелект с серцем" або "Единство разума и сердца" - для розвитку вміння правильно висловлювати свої почуття та оформлювати повідомлення. За можливості, зверніться до психолога із запитом саморозвитку особистісних меж і навичок асертивного спілкування.