Проблемы

Доброго дня, Аліна.
Скажіть, будь ласка, що Ви вкладаєте в поняття "дружба" і як Ви бачите справжні, дружні стосунки?

У меня была подруга очень близкая, но как у нее появился парень, то она разорвала со мной все связи. Я ей писала-она не отвечала (мы учимся в разных школах), главное она ВИДЕЛА, но только со своим парнем ходила и общалась (мне об этом все сказали) и даже ни разу не написала или не перезвонила.

Насправді, це цілком природньо, коли подруги починають відділятися і більше проводити часу із хлопцем. Так, в такі моменти починають виникати ревнощі, однак, потрібно прийняти те, що подруга не зможе приділяти Вам так багато часу, як і раніше. Якби Ви обговорили відкрито з нею, що відчуваєте, як Вам сумно без неї і як Ви гніваєтеся через те, що Ви рідше з нею спілкуєтеся (а це свідчить про цінність стосунків), визначили точні дні, години, кількість часу, коли вона буде спілкуватися лише з Вами, тоді цю проблему можна було б вирішити. При цьому, якби вона відмовилася, то це вже точно означало б, що вона не Ваша подруга і з нею не варто продовжувати дружні стосунки.

Вторая подруга недавно начала меня тоже игнорировать. Я ей пишу, а она отвечает мне только тогда, когда захочет сама. Я то вижу, что она заходит в сеть и т.д., но она читает, думаю, моё сообщение только в разделе чаты, а сама в чат не заходит.

На жаль, Ви не зможете з точністю знати, чи Ваша подруга Вас ігнорує, поки Ви не запитаєте у неї про це прямо. Іноді люди просто не можуть відповісти тому, що зайняті, або у них якісь проблеми і вони не мають настрою. Вона ж Вам відписує через деякий час? Чи так було постійно, що вона Вам не відписувала? Крім цього, кожна людина має мати свій вільний час і особистий простір. Ми не можемо відразу відповідати в месенджерах, чекаючи на повідомлення. Запитайте себе, чому Ви так реагуєте на несвоєчасність відповіді, можливо це щось ваше (страх неприйняття, прагнення більшої уваги і т. д.). У цій ситуації варто просто відкрито поговорити про свої побоювання і розтавити всі крапки, щоб не було непорозумінь.

Есть одноклассницы, с которыми я могу иногда общаться (и то в школе), но мне кажется они со мной общаются только из-за того, что они со мной учатся. На каникулах ни одной из них я не пишу и они мне тоже.

Ключове слово "здається". Ви можете лише припускати, але це не означає, що так і є. Вам ніхто ж не казав, що вони спілкуються з Вами лише через те, що Ви навчаєтеся разом. Я впевнена, що Ваші однокласниці також соромляться написати першими і почнають щось "додумувати". Як наслідок, не можете відкритися ні Ви, ні вони. В такій ситуації спробуйте взяти ініціативу у свої руки і написати, або заговорити першою. Що може найгірше статися? Ну, наприклад, не відпишуть. Але Ви спробували і це показало, що Ви відкрита людина і є готовою до контакту. Ми можемо керувати лише своїми діями.

Только есть одна очень добрая девушка из класса, вот только с ней я общаюсь,можно сказать, почти каждый день. Она очень отзывчивая, но у нее тоже своя компашка и я иногда в школе с ними могу ходить, и то не всегда.

Бачите, у Вас вже є подруга, з якою Вам приємно спілкуватися і яка приділяє Вам увагу. Чому Вас хвилює, що у неї є своя компанія? На жаль, ми не можемо повністю "володіти" увагою однієї людини і це, насправді, не правильно тому, що такі відносини перетворюються у созалежні стосунки. Ви повинні вміти отримувати задоволення і від близькості і, водночас, від самотності. Чи пробували Ви спілукватися із компанією цієї дівчини? Попросіть її Вам допомогти та познайомити Вас із ними. Якщо вона Ваша подруга і приємна людина, я впевнена, що вона не відмовить. Розширюйте свої соціальні горизонти!

Другие девушки очень даже вредные, правда. Пользуясь тем, что я ничего не могу им ответить, они начинают очень грубо со сной разговаривать. Я в свою очередь делаю вид что мне пофиг на них, но придя домой и глубоко ночью очень сильноаоспринимаю близко к сердцу и плачу.

Дуже Вам співчуваю, як саме вони до Вас звертаються? Дуже часто нас вчать не реагувати, проте, насправді, це не вірна тактика. Ви лише приховуєте свої почуття, накопичуєте їх, а потім це перетворюється на психосоматику або великий емоційний вибух. Коли Вас ображають, відкрито кажіть, що Вам це не приємно і Ви не бажаєте продовжувати цю розмову. Не терпіть таке ставлення, цінуйте себе. Обов'язково обговоріть свої почуття, біль, гнів та сум із тією хорошою дівчиною, мамою, братом і сестрою. Тоді Ви відчуєте, що не є самотньою. Я впевнена, що вони Вас люблять і підтримають у цьому.

Мама всегда орёт на меня, не зная что у меня в жизни происходит.

А Ви вже намагалися їй розповісти про свої проблеми? Я впевнена, що вона не буде на Вас за це кричати, а лише буде рада, що Ви відкрилися. І так, вона Вас не зрозуміє, поки Ви не розповісте їй, що з Вами зараз відбувається. Головне заздалегіть узгодити серйозну розмову.

Здравствуйте, Алина!
"Насильно мил не будешь" - это к тому, что как бы Вам не хотелось - заставить другого человека дружить или общаться с Вами невозможно. Ищите других друзей, товарищей по интересам и т.п. Общаться с теми, кто Вас унижает - тоже не выход - ведь Вы от этого страдаете...
К сожалению, так иногда бывает - что с теми с кем раньше дружил, позже расходятся дороги (семья, работа, дети, переезды, разные взгляды и ценности и т.п.) - это жизнь. Вместо прежних - будут другие)
По поводу одиночества - найдите себе хобби.
Поразмышляйте, почему Вы так боитесь одиночества?
Если думаете, что проблема в Вас - попробуйте проанализировать Ваши действия, разговоры, реакции в присутствии других.

Доброго дня), почуття суму і образи викликає історія, хочеться поспівпереживати(( А що для Вас означає "бути самотньою", "дружити"? Для мене перше - це час прислухатись до себе, зрозуміти яка я і чого хочу, реалізувати щось тільки моє, та зрештою просто помріяти)). І ще, на яку відстань Ви підпускаєте до себе інших?

Но они меня не понимают. Если я им расскажу что-то из своей жизни, то они начнут орать и кричать и говорить, что в моём возрасте они были совсем другими (я помню какими они были и это совсем не так, как они сейчас описывают).

У Вас були раніше такі випадки, що вони на Вас кричали, коли Ви розповідали про свої почуття і проблеми? Можливо це лише Ваші страхи і фантазії.

Мне страшно остаться одной.

Це Ваша ключова теза, в якій лежить весь корінь проблеми. Чому Ви боїтеся залишитися одною? Вам важко переживати самотність? Припускаю, що Вам потрібно над цим попрацювати. Почніть більше пізнавати себе, свої інтереси, виокреміть час на себе. Крім цього, хваліть кожного дня себе, бо відчувається, що у Вас проблеми із самоцінністю. Ви варті любові і прийняття. Відкрито просіть у своїх батьків про обійми, компліменти і хороші слова, у цому немає нічого поганого, а, навпаки, Ви лише зміцните ваші стосунки та будете черпати позитивну енергію.

Я даже думала изменить свой характер, чтобы они со мной дружили, но это не помогает.

Навіщо себе змінювати? Приймайте себе такою, яка Ви є і не намагайтеся приховувати своє "справжнє Я". Якщо Ви будете вкладати всі сили у підтримання фейкового образу то це, рано чи пізно, Вас виснажить. Крім цього, Ви будете приваблювати у життя людей, які будуть Вас ігнорувати, коли Ви відходите від свого вигаданого персонажа. Якщо Вас не приймають, такою яка Ви є, то це не Ваші друзі. Ми і не маємо всім подобатися, це неможливо. Цінуйте людей, які цінують Вас.

Я всегда улыбаюсь, несмотря ни на что, пытаюсь всегда с ними шутить и так далее.

А чому Ви постійно маєте посміхатися? Показуйте весь спект своїх переживань. Люди, яким Ви справді цінні, поважають відвертість у всіх проявах.

Я всегда всем пишу, а они игнорируют.

Ви впевненні, що за весь час, який Ви їм писали, ніхто ні разу не відповів? Невже у Вашому житті не було жодного випадку, коли Вам хтось написав першим? Припускаю, Ви кастрофізуєте.

Що я можу додати наостанок? Підлітковий вік - це складний період життя під час якого ми пізнаємо світ і соціум. Ми намагаємося зрозуміти, як правильно будувати комунікації та стосунки. У цю вікову кризу Вам, обов'язково, необхідно отримувати психологічну підтримку з боку (мама, тато, брат і сестра, хороша дівчина, шкільний психолог). У Вас є безліч ресурсів для підтримки і лише Вам вирішувати, чи ними скористатися. На жаль, ми не можемо змусити когось нас любити, однак, лише у наших силах навчитися фільтрувати оточення, цінувати та приймати себе, щоб тебе прийняли і полюбили "обрані". Пізнавайте себе, розширюйте свої горизонти (особистісні і соціальні), не приховуйте себе справжню (характер, почуття і т. д.) і я впевнена, Ви неодмінно знайдете людей, які Вас дійсно будуть цінувати (можливо, вони вже є з Вами). Краще один-два хороших друга, ніж сотня фейкових.

Сподіваюся, що змогла Вам допомогти. Бажаю Вам щастя і гарних, люблячих друзів!

Ответ отредактирован автором 03-04-2020 16:08:28

Вітаю Аліно!
Справді ситуація неприємна та в цьому підлітковому віці стаються дуже багато не приємних речей, то уроки на майбутнє.
Тому розумію, що це бажання бути угодною всім окрім себе і так разить в інших. Можливо я помиляюсь і потрібно звичайно добра робота та з цього що прочитала таке враження склалось в мене.
В мене те ж син цього віку старший і розумію, що все змінюється ледь не щодня і це процес життєвий.

Бо можна угодною бути усім окрім себе і тоді точно і хлопець і інше буде заважати. Основне зрозуміти, що самій потрібно в житті? Що ж хочеться від себе, а потім і від подруг, друзів, Тоді може стане прозоріше. Успішного втілення або терапії - вона допоможе.

Дружіть з тими з ким хочеться дружити, заслуговувати дружбу - не вдячне заняття (навіть якщо це конче потрібно для батьків), а перш за все найкращий друг для себе це Ви). А в стосунках з іншими бувають і злість, і розчарування, а ще задоволення ;). Про мій досвід, пам'ятаю як у психотерапевта, давним давно, похвалилась що маю 3х подруг, він сказав, що я багата)) Зараз, і з друзями спілкуємось дуууууже рідко, робота, дім, сім'я ... з'являється почуття вини(( ну що ж, але така реальність.
Про відкритість, можливо спершу придивитись до людини, прислухатись до себе, які почуття виникають??...
а до психолога зверніться, можливо навіть робота в групі, де є те безпечне середовище для спілкування і довіри, безпеки.

Я Вам дуже співчуваю, помітно, що Ви намагалися покращити стосунки із друзями, але Вас ігнорують. Це справді боляче, проте Ви вже молодець, що доклали зусилля. Це означає, що Ви берете вдповідальність за воє життя і це здорова позиція.

Очень больно из-за этого. Осознавать, что ты никому неинтересна.

Я переконана, що Ви є цікавою особистістю, просто не всі здатні це побачити. Більшість підлітків є сконцентрованими на собі, тому не можуть побачити всю багатогранність особистості іншого. В цей віковий період йде перерозподіл соціальний ролей, боротьба за визнання. Проте популярність - це не основа щастя і близьких відносин. Будьте собою, цінуйте і прийміть себе та не бійтеся показувати себе справжньою. Я впевнена, що тоді, Ви зустрінете людей, які Вас дійсно приймуть.

Да, я пробовала с ними пообщаться, но знаете, я просто чувствую что они не те. А та хорошая девушка понимает в каких-то ситуациях меня и поддерживает.

Головне, що Ви спробували і це суперово! Якщо Ви бачите, що це не ті люди, з якими Вам цікаво і які Вас не приймуть - не змушуйте себе. Якщо Вам подобається та дівчина, це ще не означає, що Ви маєте спілкуватися із її друзями. Скажіть їй, що Ви б хотіли більше спілкуватися саме з нею і запропонуйте конкретні дні і час, які Ви будете проводити щотижня разом. Зараз, на карантині, напишіть їй, я впевнена, що вона відповість. Рекомендую також розповісти їй Вашу історію - це лише зміцнить Вашу дружбу. Якщо нічого не вийде - Ви зрозумієте, що це за людина і вирішите для себе, чи варто продовжувати із нею спілкування.

Я не могу просто ответить и поставить этого человека на место, а зочется то как. Я просто начинаю плакать и в итоге все увидят мои слёзы. Поэтому я пытаюсь делать вид, что мне пофиг.

Іноді вираження наших емоцій є кращим засоб повідомлення, ніж слова. Чому Ви боїтеся, що хтось побачить, як Ви плачете? Вираження суму через сльози - це цілком нормальна реакція і її не варто соромитися. Таким чином Ви психологічно очищуєтеся, не накопичуючи всі образи в собі + повідомляєте людині, яка Вас образила, що її поведінка є неприпустимою. Сльози - це не слабкість, а, навпаки, сила. Ви не втікаєте від своїх почуттів і відкрито про це заявляєте - це мистецтво самовираження. Якщо Вас хтось дуже розгнівав або засмутив обов'язково, скажіть, які саме дії це викликали (наприклад, "Я зараз сумую тому, що ти сказав...."). Цінуйте своє психологічне здоров'я, не тримайте це в собі, а давайте відпір кривдникам. Чим більше Ви даєте конструктивний відпір - тим менше, в майбутньому, вони будуть Вас зачіпати.
Боїтеся, що з Ваших сліз хтось буде сміятися, дражнити? Якщо хтось так робить, то це лише через те, що вони бояться власних почуттів, або намагаються зробити боляче Вам, щоб зменшити власний біль та ненависть до себе. Якщо Ви почали плакати, а хтось так почав робити, скажіть: "На відміну від тебе, я не боюся проявляти свої почуття! Мені шкода, що ти настільки ненавидиш себе, що хочеш, щоб я себе ненавиділа. Ти робиш зараз мені боляче, щоб зменшити свій біль. Але, незаважаючи на твої кпини, я завжди буду себе цінувати".

Думаю, я достаточно близко к себе подпускаю людей, я очень открытый человек и могу рассказать первовстречному человеку всё (я считаю что это мой минус).

Відкритість - це не Ваш мінус, а, навпаки, плюс . Багато людей не вміють бути відкрити і спонтанними та ходять до психолога, щоб цього навчитися. Крім цього, однією з ознак психологічного здоров'я вважається саме відкритість. Замкнутість - це втеча від близькості і від себе, що приносить психологічні проблеми. Якщо Ви бачите, що деякі люди не приймають Вашу відкритість - це їхні особисті проблеми. Таким чином, Ви можете легко коригувати своє найближче оточення і впускати у життя тих людей, які принесуть Вам щастя.

Родные меня часто сравнивают с другими людьми и с детьми своих родственников, что в итоге это меня очень разочаровывает. Я всегда говорю сама себе, что в дальнейшем, если у меня будет дочка, то я буду с ней как подруга и не буду совершать тех ошибок, которых совершили мои родители

Ваше розчарування (гнів+сум) є виправданим і конструктивним. Порівняння своїх дітей із іншими дітьми, словесні образи - це різновид психологічного насилля. Ви велика молодець, що усвідомили помилки Ваших батьків і не хочете їх повторювати у майбутньому.

Я думала сходить к психологу, но мне очень стрёмно рассказывать все эти проблемы вживую.

Ви вже зробили перший крок - написали сюди на форум і це варте поваги. Цілком розумію Ваш страх, проте не тримайте це все в собі, дозвольте іншим Вам допомогти. Коли Ви розповісте свою історію в реальності і відчуєте реальну підтримку з боку, то Вам стане набагато легше і Ваш біль піде (Вийміть колючку, щоб рана не загноїлася). Психолог ніколи Вас не осудить, а, навпаки, буде Вас підтримувати у процесі саморозкриття. Ви ж написали свою історію сюди і Вас прийняли.

Будь ласка, любіть себе, Ви варті кращого.

Вітаю Аліно!
Дякую за доповнення і спостерігаю, що ви можете тут свої думки висловлювати і робите це із задоволенням і сподіваюсь без остраху. Розумію, що ті переживання і тихість ваші є наслідком спілкування з соціумом. Спершу, то сім'я була потім школа і зараз коли важливий етап в спілкуваннні з однолітками важкувато зрозуміти себе і їх.
Тут потрібна робота дуже з психологом і бачу готовність про дещо вже відомо і можу запропонувати сесію безкоштовно в рамках карантину - вийде то вийде ні то ні! Вибір за вами!

Я розумію, чому Ви боїтеся критики з боку соціуму: негативний досвід + підлітковий вік (поява страху осуду та підлітковий егоцентризм), і це цілком нормальна захисна реакція для переживання меншої кількості травм у майбутньому. Звичайно, уникнення спілкування є хорошою стратегію на початку, однак надалі вона лише буде заважати і доставляти Вам більше труднощів. Коли Ви уникаєте контакту, Ви не лише здобуваєте можливість себе захистити, але і, водночас, втрачаєте можливість отримувати задоволення від спілкування.

Но вот сейчас в школе я тихоня и может поэтому меня не воспринимают, считая что я слишком скучная?

Припускаю, що в новій школі до Вас таке ставлення через потрапляння в "пік пубертату" та вливання у новий колектив із вже перерозподіленими ролями ("зірки", "аутсайдери" і т. д.). Це ніяк не пов'язано із тим, що Ви нецікава. Ви просто замкнуті у собі і боїтеся показати себе справжньою через страх критики і осуду (вичікувальна позиція). Водночас, в класі вже є "найпопулярніші", яким не потрібно відкриватися заново і які "зайняли своє місце під сонцем" і вони не хочуть його ні з ким ділити. Поки Ви адаптуєтеся до нового середовища, групки починають Вас критикувати, щоб Ви так і не відкрилися, бо бояться втратити свої позиції. Новий аутсайдер їм лише наруку. Чим скоріше Ви почнете відстоювати себе, тим краще це буде для Вас (не варто відкладати процес до універитету). Коли Ви почнете коструктивно захищатися, Ви автоматично перервете це коло булерства і Ви швидше будете готові впустити в своє життя людей, які справді заслуговують Вашої дружби (Ви дозволете їм побачити Вас).

Все из-за моих мыслей, что надо мной будут насмехаться и издеваться. Как справиться с этой боязнью окружающей критики?

Щоб не боятися критики з боку оточуючих, перш за все, необхідно підвищити і усвідомити свою самоцінність. Ви маєте приймати себе, незалежно від думки оточуючих і будь-яких зовнішніх факторів, цінувати себе за те, що Ви просто є. Коли у вас буде сильний внутрішній ресурс - ніяка критика Вас не зачепить, а думки про можливу критику з боку оточення з'являтися не будуть. Вам варто навчитися любити себе, це поступовий процес, який потребує не лише самодисципліни, але і позитивного підкріплення з боку (тому і потрібен психолог).