Доброго дня, nik498.
Прочитавши Вашу історію таке відчуття, що Ви намагаєтеся "заслужити" любов і прийняття. А насправді, чудо любові полягає у її безумовності. Припускаю, що Ваші батьки мало давали Вам безумовних "погладжувань", а найчастіше хвалили Вас лише, коли Ви підтверджували їхні очікування (наприклад, вибрали ВНЗ, який їм подобався, спеціальність і т. д.). Зараз Ви переносите це когнітивне виривлення не лише на батьків, але і на Вашого хлопця. Запитайте його прямо: Чи дійсно він розлучиться з Вами, якщо Ви не отримаєте диплом? (я впевнена, що якщо він Вас кохає, він не підтвердить Вашу гіпотезу).
Погоджуюся з колегами, що Ви зараз відчуваєте себе емоційно виснаженою через постійне обдумування як сподобатися іншим. Пам'ятайте, що лише Вам жити і працювати за тією професією, яку Ви обрали, а не Вашим батькам, знайомим і хлопцеві.
цитата:
Всегда увлекалась фотографией, сейчас еще и кино туда добавилось, но мне кажется, мне там не место.
Чому Вам так здається? Можливо хтось сказав Вам, що фотогаф - це погана і неприбуткова професія, а Ви взяли думку інших і заблокували свої бажання?
Як Вам впоратися із бажанням Всім вгодити? Розвивайте безумовну цінність самої себе (хваліть себе), відкрито заявляйте іншим про свої потреби та бажання. Відслідковуйте у собі, коли Ви включаєтеся у позицію Рятівника та говоріть собі: "Це моє життя і я маю право бути щасливою, роблячи свій вибір і слідуючи своїм бажанням".
Також скажіть, будь ласка, на якому курсі Ви зараз навчаєтеся? Зазвичай до третього курсу студенти не можуть зрозуміти специфіку майбутньої професії тому, що існує досить мало спеціалізованих предметів. Крім цього, у кожній професії є свої напрямки (потрібно бути спеціалістом у якійсь окремій галузі), а обрати напрямок Ви зможете лише після того, як пройдете практику, ознайомитеся із величезною кількість спеціалізованих предметів. Також студентське життя має кризові періоди і, можливо, Ви потрапили у одну із таких криз. Багато студентів відчуває те саме, що і Ви зараз. Пам'ятаю, що я також вагалася, чи я обрала правильну професію, а остаточно зрозуміла лише на курсі 4-5.
цитата:
Но мне очень страшно учится дальше, мне кажется что я самозванка, что я ничего не знаю и что меня буквально хотят все отчислить.
Знаєте, я нещодавно закінчила університет і у мене також відчуття, що я нічого не знаю, проте це фіктивне відчуття

. Ви зазначили, що готуєтеся до екзаменів і семінарів, у Вашому мозку відкладається та інформація, яку Ви засвоїли - це однозначно. Пам'ять як величезний архів, де ми маємо безліч тек із файлами. Коли нам необхідно, ми беремо ці файли і переглядаємо їх (і цей процес може відбуватися автоматично).
Що Ви вкладаєте в поняття "самозванка"? Ви не впевнені, що маєте грунтовні знання, чи відчуваєте, що Вам не подобається та професія, яку Ви обрали?
Ответ отредактирован автором 09-04-2020 16:41:52