опека родителей, сдвг, невроз
Недавно осознала, что живу с СДВГ, в школе моим родителям сказали, что у меня гиперактивность, но они не придали этому никакое значение. Очень много кричали в детстве. Из-за этого я перестала им рассказывать что происходит в моей жизни. На всю их ругань уже не боялась открыть рот и вставить свои 5 копеек, начала хамить ,а потом и вовсе выслушивая какая я плохая дочь улыбалась, перестала как то бояться их и мне стало все равно.
Мне очень тяжело концентрироваться и очень часто посещает апатия, могу устать ничего не делая. У меня проблемы в общении с людьми, я могу месяцами сидеть дома. Веду асоциальный образ жизни. Мне не верят и постоянно говорят , что я себя накручиваю, никакой поддержки от родителей я не получаю. Т.к. сейчас карантин, я живу с ними,мне очень тяжело, постоянно нервничаю и срываюсь на ровном месте. Они меня никуда не хотят отпускать, жить от них отдельно не дают , говорят,что после карантина я также останусь с ними, т.к. мне рано жить одной и я не смогу,ведь ничего не знаю о взрослой жизни. За мной даже следят по картам, где я хожу.
Что мне делать?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.