Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Володимир Тарасенко
Володимир Тарасенко 1 година тому: «Вітаю, Марку! цитата: «Я закохався в одружену дівчину ,вона відповідає взаємністю .» Здатність закохуватись - чудова здатність людини. Без цього життя замальовується сірими фарба»
Володимир Тарасенко
Володимир Тарасенко 2 години тому: «Доброе утро! цитата: «Как лучше поступить?» Для начала, можно и цитата: «съездить к себе домой отдохнуть неделю-две.» При этом важно сознавать, для чего увеличить дистанцию. Есл»
Світлана Матюха
Світлана Матюха 2 години тому: «Добрий день. Скажіть, будь ласка, з якої причини ви розійшлися з дружиною? Що саме не складалося у ваших стосунках і як ви зазвичай вирішували конфлікти? Ви пишете, що чоловік ціє»
Питання від: nikto Вік: 15

Всё задолбало, запуталась во всём, не знаю кто я и чего хочу

Всего настолько много, что я не знаю с чего начать.
Я всегда знала, что немного отличаюсь от других, немного другое мышление, что приводит к спорам с подругами, одноклассниками, близкими. Иногда, мне пофиг, но это бывает редко, зачастую меня это добивает, что меня никто не понимает.
Я не знаю чего я хочу, я путаюсь в своих высказываниях, чувствую себя глупой и не способной поддержать разговор, а если и он продолжается, то мне страшно, мол я говорю что-то не так, виновна в тупике. Недавно близкий друг сказал, что я нравлюсь такой какая я есть и я хочу продолжать ему нравиться, но и хочу нравиться другим и себе. У меня самая обычная фигура, но я хочу скинуть вес, но и хочу оставаться такой, да и в то же время хочу продолжать качаться в зале и просто не понимаю, что хочу, в чем есть я.
В любом деле, суждении у меня больше двух взглядов на это и я не знаю, что навязано другими, что - интернетом, а что - моё мнение.
Последнее время мне немного хуже, я знаю, что нужно немного больше пофигизма, это один из ключей к одной из проблем, но я не знаю как относиться более холодно ко всему. Даже сегодня: я не пойму, почему каждый раз пытаюсь организовать что-то, сделать как лучше, но потом всем, как всегда, это не нравится и я остаюсь с чувством вины за плохую организацию.
Также мне делают хуже *выяснения отношений* моих родителей, я знаю,что это необходимо, но я не могу, меня это очень огорчает, что они друг друга не понимают.
Я боюсь быть похожей на кого-то из них: быть как мама или как папа, оба варианта меня пугают, я очень не хочу унаследовать их черты характера.
Также я ненавижу свои эмоции, когда с кем-то ссорюсь. Я становлюсь более агрессивной и я не хочу этого, не хочу быть похожей на животное, после ссоры меня трясет и сердце сучит как бешеное.
Ещё я боюсь остальных подростков, которые не являются моими давними друзьями. При их виде у меня начинается паника, потеют руки и я сама. Особенно я могу пройти возле них и посмотреть *как на говно*, но, на самом деле, мне уже становится плохо.
Для прикола, я проходила какие-то тесты в Интернете, большинство из них говорили про депрессию и про консультацию у специалиста, но почему-то я боюсь.
Мне нет с кем об этом говорить, ведь я не хочу загружать кого-то своими проблемами, а мама тем более начнёт паниковать, да и мысли все мешаются, поэтому самый оптимальный вариант - писать куда-то, ведь я могу вспомнить что-то и дописать.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?

Відповіді психологів

Доповнення від автора питання ·
Также мне грустно из-за того, что я живу в пгт и тут абсолютно ничего нет, людей, которых я могу назвать друзьями - 5, новые знакомства - только в Интернете. Атмосфера, будто никого и ничего больше нет. Ничего интересного.
Я боюсь не успеть, не знаю, что, но боюсь. Не успеть посмотреть много фильмов, почитать, повеселиться, найти друзей, найти вторую половинку и всё.
Я боюсь входить в отношения. Мне кажется, я привяжусь, а всё равно, это закончится, ведь первый партнёр никогда не бывает последним, и тогда я буду страдать, зная, что это нормально, но это будет ранить.
Только что, один мой знакомый сказал, что мои проблемы херня, это она из причин почему я их скрываю и не хочу о них говорить. Я не знаю настоящие ли это проблемы, может я напрасно ночью не знаю, что делать с тревогой.
Я не уверена во всём, абсолютно во всём.
Вроде бы, это всё, но, скорее всего, я потом вспомню ещё что-то.
Я просто не знаю
Ничего не знаю
Меня это бесит
Доповнення від автора питання ·
Также, прочитав один вопрос, я вспомнила, что меня очень тревожит всё, что происходит в мире. Глобальное потепление, корона-вирус, всякие экологические и глобвльные проблемы заставляют меня чувствовать тревогу и панику. Это немного относится до того, что я боюсь не успеть. Мне страшно, что с моими близкими может что-то произойти, со мной, с планетой..
цитата:
Только что, один мой знакомый сказал, что мои проблемы херня, это она из причин почему я их скрываю и не хочу о них говорить. Я не знаю настоящие ли это проблемы, может я напрасно ночью не знаю, что делать с тревогой.

Якщо Вас це вже хвилює і заважає Вам відчувати себе щасливою, то це проблема і її важливість обезцінювати не варто.

цитата:
Мне нет с кем об этом говорить, ведь я не хочу загружать кого-то своими проблемами, а мама тем более начнёт паниковать, да и мысли все мешаются, поэтому самый оптимальный вариант - писать куда-то, ведь я могу вспомнить что-то и дописать.

А Ви пробували звернутися до шкільного психолога? Або попросити у мами про фінансову підтримку для походу до індивідуального психолога? Чому Ви вважаєте, що Ви лише "будете загружати" своїми проблемами інших? Ви цінна і Ви маєте право на підтримку як і будь-яка людина. Крім цього, Ви неповнолітня, тому батьки несуть відповідальність за Ваше психічне і соматичне здоров'я (вони більше засмутяться, якщо Ви їм не розкажите, що у Вас є труднощі, а потім це "вспливе"). Так, у більшості людей плутаються думки, проте одним із завдань психолога є коригування розмови за допомогою уточнюючих запитань, тому Вам за це хвилюватися не варто.

цитата:
Глобальное потепление, корона-вирус, всякие экологические и глобвльные проблемы заставляют меня чувствовать тревогу и панику. Это немного относится до того, что я боюсь не успеть. Мне страшно, что с моими близкими может что-то произойти, со мной, с планетой..

Скажіть, будь ласка, коли саме Ви помітили у себе виникнення цієї тривожності? Після початку пандемії? Чи сталися у вашій сім'ї чи з Вами, за це час якісь стресові події чи кардинальні зміни? Які у Вас стосунки із батьками?

цитата:
Я всегда знала, что немного отличаюсь от других, немного другое мышление, что приводит к спорам с подругами, одноклассниками, близкими. Иногда, мне пофиг, но это бывает редко, зачастую меня это добивает, что меня никто не понимает.

В чому саме проявляється Ваше "відмінне мислення"?

цитата:
Недавно близкий друг сказал, что я нравлюсь такой какая я есть и я хочу продолжать ему нравиться, но и хочу нравиться другим и себе. У меня самая обычная фигура, но я хочу скинуть вес, но и хочу оставаться такой...

Ви не подобаєтеся собі? Чи Ви хочете подобатися якійсь конкретній людині?

цитата:
Также мне делают хуже *выяснения отношений* моих родителей, я знаю,что это необходимо, но я не могу, меня это очень огорчает, что они друг друга не понимают.

У Ваших батьків проблеми у стосунках? Як у них відбувається "вияснення відносин"? Коли Ви помітили, що у них змінилися стосунки? Чи Ви їм відкрито казали, що Вас дуже хвилюють їхні стосунки? Особисто Ви вмішуєтеся у їхні сварки?

цитата:
Последнее время мне немного хуже, я знаю, что нужно немного больше пофигизма, это один из ключей к одной из проблем, но я не знаю как относиться более холодно ко всему. Даже сегодня: я не пойму, почему каждый раз пытаюсь организовать что-то, сделать как лучше, но потом всем, как всегда, это не нравится и я остаюсь с чувством вины за плохую организацию.

Звідки Ви взяли таку думку, що "пофігізм" - це добре (можливо від того друга)? Коли Ви визнаєте важливість якоїсь проблеми чи справи і вклаєте у неї свої зусилля, то це вже 50 % успіху. Щодо організації якихось подій: Ви молодчинка, що є настільки ініціативною, проте, можливо, Ви не отримуєте позитивного зворотнього зв'язку від інших через те, що Ви не питаєте їх чого вони хочуть, а берете всю ініціативу у свої руки? Або у Вас настільки великі вимоги до себе та своєї діяльності, що Ви вимагаєте це і від інших, а люди це відчувають і гніваються (тоді виходить наступний сценарій - Ви "звалюєте на себе" майже всі обов'язки (адже лише Ви здатні зробити це "досконало") і звсіно, Ви все не встигаєте тому, що у Вас просто не вистачає ресурсів)?

цитата:
Я боюсь быть похожей на кого-то из них: быть как мама или как папа, оба варианта меня пугают, я очень не хочу унаследовать их черты характера.

Які саме риси характеру Ви боїтеся від них унаслідувати і чому?

цитата:
Также я ненавижу свои эмоции, когда с кем-то ссорюсь. Я становлюсь более агрессивной и я не хочу этого, не хочу быть похожей на животное...

Ви людина, і, як кожній людині, Вам властиві емоції та почуття. Найгірше - це їх заперечувати та придушувати тому, що вони накопичуються, а потім відбувається "вибух" або невроз чи психосоматика. На скільки я зрозуміли, Ви не приймаєте свій гнів. Скажіть, будь ласка, хтось із батьків Вас осуджував в дитинстві, коли Ви гнівалися? Або можливо це риса характеру, яка властива комусь із Ваших батьків, за які його (її) критикує інший партнер? З ким Ви найчастіше сваритеся, що у Вас виникає інтенсивний гнів? Насправді, гнів нам дала природа не просто так, адже він еволюційно допомагає нам відстоювати свої кордони та вирішувати руднощі. головне - вміти його виражати конструктивно та зрозуміти, в чому причина його виникнення.
цитата:
Ещё я боюсь остальных подростков, которые не являются моими давними друзьями. При их виде у меня начинается паника, потеют руки и я сама. Особенно я могу пройти возле них и посмотреть *как на говно*, но, на самом деле, мне уже становится плохо.

Скажіть, будь ласка, чого саме Ви боїтеся збоку незнайомих підлітків (опишіть Ваші фантазії - якісь конкретні дії)? Чи були у Вашому житті випадки, коли однолітки Вас ображали, принижували чи булерили? Чи можете Ви пригадати серед свого оточення особу, яка також використовує стратегію *дивитися на інших як на гівно*?

цитата:
Для прикола, я проходила какие-то тесты в Интернете, большинство из них говорили про депрессию и про консультацию у специалиста, но почему-то я боюсь.

По перше, тести в інтернеті є ненадійним джерелом інформації. По друге, в чому я погоджуюся з інтернетом, так це в тому, що Вам варто сходити до психолога (адже помітно як Вам зараз важко + криза підліткового віку - становлення Вашої ідентичності, виникнення запитання "Хто я?", зміна Вашого емоційного фону викликана пубертатом, поява конфліктів із батьками через початок сепарації тощо).

цитата:
Также мне грустно из-за того, что я живу в пгт и тут абсолютно ничего нет, людей, которых я могу назвать друзьями - 5, новые знакомства - только в Интернете. Атмосфера, будто никого и ничего больше нет. Ничего интересного.
Я боюсь не успеть, не знаю, что, но боюсь. Не успеть посмотреть много фильмов, почитать, повеселиться, найти друзей, найти вторую половинку и всё.
Я боюсь входить в отношения. Мне кажется, я привяжусь, а всё равно, это закончится, ведь первый партнёр никогда не бывает последним, и тогда я буду страдать, зная, что это нормально, но это будет ранить.

А чому Ви вважаєте, що 5 друзів - це мало (особисто я вважаю, що це адекватна кількість)? Можливо Ви боїтеся, що "Ваша молодість пройде", а Ви не насолоджуєтеся її принадами на всі 100%? А особисто Ви б хотіли будувати стосунки? І звідки у Вас таке переконання, що перші стосунки є не останніми (можливо це негативний досвід Ваших друзів чи батьків)? Які у Вас стосунки із татом?

Що я можу сказати: Ви зараз у підлітковому віці і це природньо, що Ви починаєте рефлексувати, намагаєтеся зрозуміти "Хто Ви" і яке місце займаєте в соціумі. Так само Ви починаєте думати за майбутнє, яке є наперед невизначеним і Вас це лякає. Крім цього, ситуація загострилася через коронавірус, проблеми у стосунках Ваших батьків, афективнісю підліткового віку. Я б Вам однозначно рекомендувала звернутися на індивідуальне консультування до шкільного психолога або індивідуального психолога, щоб він Вас зміг психологічно підтримати та допомогти Вам у процесі самопізнання.
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.