Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
question author 7 хвилин тому: «Реакція на відповідь № 392118 для Виктория Владимировна Носенко Это просто один из примеров что я придумал,там вообще разные темы очень»
Виктория Владимировна Носенко
Виктория Владимировна Носенко 14 хвилин тому: «Фантазии и их содержание может помочь найти подсказку как наладить контакт с реальностью. Если в фантазиях оружие, бронежилеты, выстрелы. То нужно работать с психологом на тему агр»
question author 40 хвилин тому: «Это нормально что иногда я путаю фантазии и сны с реальностью?»
Питання від: Надя Вік: 24

Переживаю негативные эмоции не так как все

Меня пугает, то как я переживаю плохие события, которые случаются в моей семье и окружении. Это часто касается чей то смерти (родной человек, посторонний или питомец). Два года назад у меня умер дедушка. Я знала его всю свою жизнь, ведь мы постоянно жили вместе в одной квартире (и плюс мои родители). В детстве он заботился о бо мне (как и у многих, детей растят их дедушки и бабушки), а когда он, в силу возраста, уже не мог этого делать, то в возрасте 15 лет пришла моя очередь заботиться о нем. Для меня это было каким то смыслом, я чувствовала себя значимой. Приятно когда можешь помочь.
В день его смерти мы были рядом, он умер у нас на глазах. Врачи делали, что могли, но иногда ничего уже нельзя сделать. Родители очень трудно переживали это время. Мама постоянно плакала и плохо спала. Отец тоже чувствовал себя разбитым. Ему потребовалось много времени, что бы перестроиться в покупке продуктов на троих, а не на четверых как раньше. У меня же с эмоциями было как то туго. Мне было грустно, я была разбита (будто умер не только дедушка, но и часть меня), в груди что то сдавливается. Но при этом никаких слез и визуально это все выглядело, как будто я совершенно спокойна, и мне все равно, но это не так. Пару дней назад пришлось усыпить кота(он очень болел). И та же ситуация с моим эмоциональным состоянием повторяется. я спокойно это приняла, на следующее утро пошла на работу. Кот прожил у нас 11 лет, он всегда мог меня успокоить, согреть. Конечно же мы его очень любили и заботились. Но почему такая разная реакция у меня и у родителей. Меня это пугает больше чем само событие.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?

Відповіді психологів

Доброго дня, Надя.
Співчуваю, що Ви втратили дідуся у підлітковому віці та свого кота. Насправді, психіка при великому горі чи потрясінні може реагувати по-різному: одні люди сильно плачуть або гніваються, а в інших - запускається своєрідний механізм знечулення і це нормально. Зараз Ви пишите сюди на форум тому, що відчуваєте провину за те, що не переживаєте горе як інші - це також ознака того, що Ви переживаєте горе і я б сказала, що навіть глибше (адже емоційний заряд на стільки великий, що психіці довелося ввімкнути "стоп-кран"). Крім цього, на скільки я зрозуміла, Ваш дідусь і Ваш кіт досить довго хворіли (через старість), а Ви їх доглядали, тому, можливо, Ви почали проходити "криву втрати" раніше (заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття). Саме тому у Вас менша афективна інтенсивність, адже Ви "розтягнули" перепроживання стадій у часі. Також не варто і виключати можливості, що у Вас стоїть несвідома заборона на перепроживання гніву чи суму (тому у Вас і "здавлювало у грудях", коли помер дідусь).

Помітно, що Ви ще не відпустили втрату дідуся (тому, що смерть кота стала тригером, який запустив Ваші травматичні спогади про минулу втрату). Рекомендую Вам написати два листа - один дідусю, а один - коту, де б Ви описали всі свої переживання, спогади та те, що Ви хотіли б їм сказати на останок, однак не змогли. Після цього перечитайте листи і порвіть їх, викиньте спаліть. Також рекомендую Вам поговорити про свої втрати із іншими людьми, адже чим частіше Ви про це говорите, тим швидше Ви відпустите цю ситуацію. Якщо Вам не стане легше, то я Вам рекомендую звернутися індивідуально до психолога-психотерапевта.

Ответ отредактирован автором 29-05-2020 19:45:34

Здравствуйте, Надя. Ваша реакция абсолютно нормальная, таким образом ваша психика, как антивирус компьютера, "пытается" уберечь вас от боли. В таких жизненных ситуациях нет правильных и неправильных реакций, если вы не плачете и нет проявлений видимого горевания, это не значит, что вам безразлично. Не пугайтесь своих проявлений, попробуйте их замечать и относиться к ним с бережностью и пониманием. Работа с психологом может помочь "познакомиться" со своими реакциями и с причинами формирования их проявлений.
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.

Пов'язані матеріали

Більше питань та статей на цю тему.

Пов'язані питання