Психотравма

Доброго дня, Anna.
Дуже співчуваю, що Ваше оточення (особливо батьки) сприяло розвитку Ваших комплексів. Насправді, Ви маєте рацію, якщо Ви скинете вагу - чи допоможе Вам це остаточно прийняти себе?

Я маю дитину, хоча вже розведена, лише рік прожила з чоловіком і я зрозуміла що не моє. За сім років розлучення я не мала жодного чоловіка, не кажучи вже й про секс.

Скажіть, будь ласка, хто був ініціатором розлучення і якою була причина? Що саме було "не Вашим"? Чи хотіли б Ви побудувати нові стосунки? Що Вам заважало і заважає знайти нового партнера? Ви підтримуєте контакт із батьком дитини?

Я б Вам рекомендувала звернутися індивідуально до психолога-психотерапевта, щоб пропрацювати Вашу самоцінність та дитячі травми + розлучення з чоловіком.

а розлучились, бо він мамій

Можете, будь ласка, детальне пояснити слово "мамій".

Звичайно хочу пару, але надійну. Можливо, я не вмію з чоловіками знайомитись, а ще я ніколи нікуди не хожу-дім і робота і дитина.

Що Ви вкладаєте у поняття "надійність"? Опишіть, якого чоловіка Ви б хотіли і яких стосунків. Так, звісно, щоб зустріти чоловіка - потрібно відвідувати різні місця та визначити для себе критерії, чого саме Ви хочете. Ви пишете, що у Вас лише робота-дім, а чи є у Вас друзі?

Ответ отредактирован автором 16-06-2020 16:46:34

Мамій і квартирант в одному обличчі, зранку й до ночі у мами, вдім гроші не приносив, спільних справ не було, ні порадити ні розрадити- підтримка відсутня.

А що тоді Вас спонукало взяти із ним шлюб? Що Вам у ньому подобалося? Які стосунки були між Вашою мамою і татом?

Якого б хотіла-мабуть, сім‘янина, визідні разом, щоб забезпечав родину, спільні справи, відпочинок на природі, щоб з таким чоловіком, я відчула себе жінкою, що комусь потрібна.

У Вас цілком реалістичні бажання, проте, перш, ніж Ви "були комусь потрібною", щоб Вас любили і прийняли - Ви маєте стати важливою і коханою для себе самої.

Мої батьки це приклад для мене, незважаючи нінащо, але з дитинства мій тато мене дуже бив и ображав, він хотів шоб все було по його, мама боялась йому перечити. Хоча тато до мами гарно відносився, гроші в сімью, спільні відпочинки, але для мене з острахом, бо боялась що можу щось не так зробити-і знову ж буду бита і покарана.

Я б не брала стосунки Ваших батьків у приклад, адже вони були деструктивними і насильницькими. Дуже Вам співчуваю. Водночас, чи хотіли б Ви мати чоловіка, якому б Ви могли вільно перечити і який би проявляв до Вас ніжність? Можливо, у Вас, несвідомо існує образа на чоловіків тому, що Ви проектуєте на них фігуру свого батька і, таким чином, можете проробляти через своїх партнерів свої дитячо-батьківські травми.

Добрый день, Анна.

Буду говорить по-русски, т.к. не уверена, что смогу выразить на украинском, и, надеюсь, это не помешает Вам меня услышать.

В Ваших строках слышится много отчаяния, страдания. И связанного с глубоким прошлым, и с повтором этого прошлого уже во взрослых парных отношениях. Это так. И нельзя игнорировать такой значимый симптом, о котором Вы говорите постоянно - о весе. Когда я говорю значимый, я именно это имею в виду: именно эти дополнительные килограммы важны для Вашей психики. Они на многое подвязаны, они удерживают тот необходимый статус-кво, который да, заставляет Вас страдать - НО - и удерживает от какого-то еще бОльшего страдания.
Приходите, поработаем над изобретением более здорового и счастливого варианта развития Вашего жизнеустройства, в обмен на Ваш симптом (килограммы, одиночество, отсутствие парных отношений и т.д.), я вместе с Вами пройду этот путь.
В любом случае, не вздумайте отчаиваться - та данность, что есть сейчас, она необходима Вашему психическому, поэтому так и обставляет Вашу жизнь, делая ее такой одиноко-воспитывающей героиней между работой-ребенком и т.д. Нужно понять и посмотреть в это.

Всего Вам доброго,
Екатерина