Подавленное состояние!

Доброго дня, Vikavika95.
Дуже співчуваю Вашій втраті.

я состою уже почти год в новых отношениях и не могу обсуждать такие темы беспокойства со своим нынешним парнем, так как она этого не понимает!

А чому Ви впевнені, що Ваш хлопець Вас не зрозуміє? Він колись обезцінював Ваші почуття або не підтримував?

Я долго горевала и тихо плакала в подушку, не показывала всю боль, которая в душе, заходили мысли о том что я так больше не могу, вечное беспокойство не дает мне спокойно жить, нет ни настроения, ни радости, только агрессия и раздражительность, не прошло еще ни дня чтобы я о нем не думала! Я 4 месяца нахожусь в состоянии депрессии, плюс это сказывается на здоровья и естественно на нынешних отношениях, так как мой молодой человек видит что я вечно без настроения , на своей волне,хочу плакать и плачу, уставшая и не хочу жить! Как выйти с этого состояния? И возможно ли это?

Якщо Ви приховуєте біль, а не відкрито її виражаєте, то "гній не виходить" і відбувається ускладнення, а рана починає ще більше боліти. Коли людина втрачає когось або щось, то переживає наступні стадії: шок, заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття (із Вашої втрати пройшло приблизно 4 місяці і це, насправді, і не досить багато). Іноді людина може застрягти на одній із стадій через те, що блокує і не дозволяє собі повністю перепрожити якусь із них (зазвичай це гнів та депресія). Єдиний вихід - це екологічно перепрожити втрату разом із психологом-психотерапевтом, бо якщо Ви не вивільните свої переживання, то це переросте в депресію, безпричинне роздратування, спалахи гніву, неврози або психосоматику. Крім цього, якщо Вам так важко то, можливо було б добре додатково звернутися до психіатра, щоб він виписав Вам оптимальне дозування заспокійливого під Вашу ситуацію.

Поддержки на данный момент нет, так как все знакомые и близкие думают что я это уже пережила!

А чому Ви не скажите Вашим рідним, що Ви досі не відпустили втрату і що Вам важко? Чого Ви боїтеся? Що може найгірше трапитися?

Ви цінна тому, будь ласка, дозвольте спеціалісту Вам допомогти. Вірю, що Ви все зможете!

Ответ отредактирован автором 19-06-2020 16:25:32

Здравствуйте. Сочувствую Вам. Это нормально, горевать и переживать депрессивные состояние в Вашем случае, к сожалению без этого невозможно жить дальше. Проблема в том, что у Вас сейчас нет среды, которая могла бы Вас поддержать. Жестоко, но это тоже вполне естественно, так как наши близкие - не психотерапевты, и не могут принять все наши переживания и помочь с ними справиться. Поэтому, подумайте об обращении к психологу-психотерапевту. Позаботьтесь о себе.