Навязчивая мысль о том, что мне может нравиться моя подруга
У меня есть подруга с которой я общаюсь 2 года, из всей нашей компании с ней общаться приятнее всего. Как-то после очередной прогулки с ней в голове появился вопрос \"а вдруг она мне нравится\" (я девушка). И после этого вопрос не вылазит из моей головы. Это происходит уже 5 день. Я себе уже много раз говорила, что меня не притягивает к ней в сексуальном плане, много раз говорила, что она мне не нравится, что с чего я вообще это взяла, но эта навязчивая мысль не уходит. Вчера я плакала из-за этого, не из-за того что она мне может нравиться, а из-за того, что эта мысль не дает мне спокойно жить, она буд-то переросла в фобию, я об этом думаю постоянно, когда ничем не занята, иногда даже мешает делать повседневные дела. Мне плохо и грустно лишь от того, что я в принципе об этом думаю. Вчера, после того как я выплакалась, я позвала ее погулять, что б понять что я к ней чувствую, сначала мне было страшно от того, что я могу почувствовать то, что она мне нравится и все такое, но нет, мы просто гуляли и я уже поняла что все хорошо, меня к ней не тянет, до того как лечь спать, об этом почтт не думала. Но вот сегодня проснулась и эта мысль снова не вылезает из головы, от этого реально плохо. Я хорошо отношусь с представителям ЛГБТ и не имею ничего против, но мне становиться плохи лишь от того что я в принципе допустила такой вопрос в своей голове и от того что она может мне реально нравится. Я не знаю что со ной происходит и очень надеюсь на то, что кто-то сможет мне что-то сказать по этому поводу, ведь тема довольно необычная
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
мне становиться плохи лишь от того что я в принципе допустила такой вопрос в своей голове и от того что она может мне реально нравится.
Что такого страшного и предосудительного в таких мыслях?!
Вы пребываете в таком возрасте, что мечтать, увлекаться, думать на темы отношений вполне нормально и естественно. А, учитывая
цитата:
мы просто гуляли и я уже поняла что все хорошо, меня к ней не тянет
, то и вовсе не вижу причин для беспокойства.
Поймите, одно дело кажется, фантазирую и другое - совершаю реальные действия (!)
Хочу Вам порекомендовать оставить мысли о том, чтобы каким-то образом бороться со своими мыслями, а тем более себя осуждать. пусть будут с вами рядом ровно тогда, когда появятся на горизонте сознания. Это снизит их значимость и в целом эмоциональный накал. Параллельно впускайте в свою жизнь интересы, дела и заботы, к которым Вас тянет, которыми просто неоходимо заниматься.
Марія, привіт.
А у вас були до цього схожі переживання, коли якась думка не давала спокою, ви хотіли її позбутися, і при цьому почували себе зле?
Доповнення від автора питання·
Олександр, доброго дня, так напевно були, проте я б не сказала, що почуваю себе зле від того, що намагаюсь її позбутися, скоріш від того, що вона взагалі в мене з'явилася. Завичай в таких ситуаціях я знаходжу причини, чому мені не треба хвилюватися, їх багато, проте одна завжди мені допомагає. Але зараз, скільки б я їх не знаходила, які повинні мені допомогти (вони логічні, і напевно, для інших були б вогомою причиною позбутися переживань), мені не краще. Таке в моєму житті вперше і я не знаю як на це реагувати. Я ніколи не могла навіть допустити такої думки, а зараз я просто не розумію що відбувається. Мені здається, що це неможливо, навіть те, що я думаю про це п'ятий день
Доповнення від автора питання·
Владимир, в этом и проблема, я не могу просто не думать. Это происходит волнами. Иногда мне легче, я об этом почти не думаю, когда чем-то занимаюсь, а иногда мне на столько от этого плохо, что слезы текут сами от безысходности и чувства, что я жалкая: реву из-за того, что я просто не понимаю что происходит. Я чувствую себя заложником своих мыслей, получается, словно я все время должна чем-то заниматься, что б не думать об этом. Возможно со стороны кажется, что я себя накручиваю (может так и есть, я не знаю), но от этого не легче. Моя жизнь буд-то поделилась на 2 части : до этой дурацкой мысли и после.
что слезы текут сами от безысходности и чувства, что я жалкая: реву из-за того, что я просто не понимаю что происходит.
Помогайте себе вопросами:
В чем безысходность? Неотвартимость чего ощущается как безысходность?
Ощущаете себя и думаете о себе как о жалкой личности. За что? Что греховного в Ваших мыслях? Исходя из каких ценностей так себя оцениваете?
Не понимаете чего - какой феномен непонятен? Что девочке может нравится другая девочка? Так что здесь предосудительного?
цитата:
я не могу просто не думать.
Так я Вас к этому и не призывал. Живите обычной жизнью, не борясь с новыми мыслями. Признайте их существование наряду с другими мыслями. Они ведь НИКУДА не ведут, насколько я понял. Полагаю. что кроме них, Ваша жизнь из чего-то соткана. Вот и дайте возможность ей идти своим чередом.
Здравствуйте. По статистике много юных девушек проживают подобные чувства к представительницам своего пола, это платоническая любовь, которая нам нужна для психо-сексуального развития. Ничего опасного в этом нет. Очень вероятно, что через пару месяцев чувства уйдут сами. Сейчас просто попробуйте замечать за собой что именно вас так притягивает в ней, какие качества, что из внешности. Есть ли у вас то, что вы видите в ней?
Доповнення від автора питання·
Владимир, это чувство из-за того, что я не могу взять верх над мыслями и контролировать свои переживания, раньше я могла самостоятельно решить любую проблему, избавится от ненужных мыслей, а сейчас нет. От понимания что это моя подруга становится еще хуже. Я сама не могу понять что чувствую. Если б я точно поняла, что она мне нравится, наверно было б легче, я б уже думала над тем, что с этим делать и как решить эту проблему и надо ли вообще. А сейчас я даже не знаю что происходит, возможно мне настолько страшно от того, что это может быть на самом деле, что я все время об этом думаю, стараясь найти ответ или же переубедить себя. Но спасибо большое за советы.
Доповнення від автора питання·
Олександр, це напевно через те, що вона майже найближча для мене серед друзів, я ніколи не думала про неї в такому плані, якщо б це був хтось інший, я б не так хвилювалась. Та і взагалі, я завжди звертала увагу на хлопців. А тут дівчина, ще й подруга. В неї раніше були стосунки з дівчинами, тож якщо я їй про це скажу, вона мене не буде принижувати, або щось інше, можливо зрозуміє, але я не бажю цього робити. Все одно, після цього наші взяємовідносини не будуть колишніми.
Доповнення від автора питання·
Ольга, здравствуйте. Как бы это не звучало, но я не хочу к ней ничего испытывать, просто не хочу, я согласна к кому угодно, но только не к ней. Я сама не могу понять что чувствую. Просто однажды после проведённого с ней дня, в голове буд-то загорелась лампочка с мыслью:"а вдруг она мне нравится". Это ничем не подкрепленная мысль, я не хочу ее в сексуальном плане, как девушку, но эти мысли не дают мне покоя. Это похоже на фобию, я хожу а в голове мысли: она мне не нравится, такого не может быть, и все такое. Чувство безысходности от того, что как было раньше не будет больше никогда. Даже если это пройдет, я не смогу об этом забыть, всегда находясь рядом с ней буду проверять себя, ничего ли я к ней не чувствую. Меня просто бесит сама ситуация, то что я вообще об этом думаю. Иногда обстрагируюсь от всего и просто в шоке от абсурдности ситуации, что я в принципе об этом переживаю и думаю. Такого просто не должно быть, с ней не должно быть, я просто не хочу что б мои навязчивые мысли оказались правдой. Мне безумно хочется вырезать эти 5 дней из своей жизни, выкинуть куда подальше и продолжить жить обычной жизнью или проснуться от длительного кошмара и успокоится, что это был всего лишь сон.
Во время написания ответа я иногда останавливаюсь, неверя в то, что я вообще этим занимаюсь и то что происходит это реально, и происходит со мной. Но мне все же немного легче от того, что я могу кому-то это рассказать и получить хоть какое-то понимание и объяснения происходящего, ведь сама я ничего не понимаю...
Марія, що може статися якщо ви розповісте подрузі про ваші думки / вона дізнається про них?
Доповнення від автора питання·
А що мені їй розповісти? Сказати: "я 5 днів хвилююсь через те, що ти можеш мені подобатись", або "я плачу через те, що кожного дня не можу не міркувати подобаешся ти мені чи ні"? Доволі дивна заява, я вважаю. Та й навіщо? Вона напевно буде намагатись думати про свою поведінку при мені. Я вирішила, що щоб не сталося, я про це їй не розповім, бо наші взаємовідносини як подруг меня важливіші. Та й меня самій буде легше, якщо вона не знатиме, бо тоді я можу з ней поводитись ніби нічого не сталося. А якщо вона дізнається я буду почувати себе незручно, вона мабуть також. Тим більше, я нічого конкретного не зможу їй сказати, бо я навіть для себе ще нічого не зрозуміла.
Марія, питання ж було не в тому, що вам потрібно розповісти, а про те, чому, як каже ваш острах, про це (про ваші думки, переймання) не можна проговорити з подругою? Що може статися від такої розмови? (Підкреслюю, я не закликаю вас це робити - просто важливо ж знати, чому це настільки жахає вас і мучить.)
Психика устроена по такому принципу - Чем больше вы боретесь с мыслями, тем сильнее эти мысли будут. Выход один - признать, что появились к этой девушке чувства. Платоническая любовь это основа дружбы, нежности и возвышенных отношений. Разрешите себе думать о ней. Ничего драматического в этом нет. Мысли уйдут сами если вы не будете их себе запрещать
Доповнення від автора питання·
Ольга, я согласна с Вами в том, что чем больше я переживаю и думаю по этому поводу, то тем больше этих мыслей у меня и появляется. Но проблема в том, что я думаю даже не о ней, по типу "какая она классная" или "какая она красивая и привлекательная", а о том, что она не должна мне нравиться или что у меня в голове вообще не должно быть таких мыслей. Возможно это случилось из-за того, что в последнее время я с ней больше всего провожу времени, больше общаюсь по причине отсутствия всех остальных друзей на данный момент, а так же с ней мне легче всего общаться, ведь у нас очень похожие интересы. И может из-за этого и из-за того что у меня давно небыло отношений, мозг нашел себе ближайшую "жертву". На самом деле, мне совсем немного, но полегчало, и как минимум из-за этого я не так переживаю. Не знаю, может я смирилась с ... не знаю с чем, ведь я сама для себя ничего не поняла, или я стала меньше об этом думать или мне просто нужно было кому-то выговориться. Я не могу сказать что все прошло, но то, что сегодня у меня не лились слёзы только от этой мысли - прогресс, я считаю. Спасибо большое за объяснение.
Доповнення від автора питання·
Олександр, я не впевнена, що з нею не можна про це поговорити, бо якщо пісця цього вона від мене відвернеться, то мені не потрібна така подруга. Мені здається, навпаки, якщо я їй про це розповім, то я ніби подарую і їй свою проблему. Можливо вона буде через це токож перейматися, щоб не образити мене, напевно між нами буде незручна атмосфера. Я не хочу щоб через мена вона почувала лебе ніяково, адже вона в цьому не винна. Я так я можу робити вигляд, що все добре. Хоча це напевно так і є, бо навіть після цих думок, при нашій зустрічі я майже не відчумаю змін (окрім думок, які час від часу з'являються), але можливо це тільки через те, що про цю проблему знаю тільки я.
Я скажу очень кратко, но, чтобы Вы правильно меня поняли - это не потому что жалко что-то Вам написать, а потому что в том, что с Вами сейчас происходит, содержится очень важный ресурс для Вас, но его необходимо найти с Вами - для этого Вам нужно говорить, а мне - Вас слушать. О том, что это что-то ценное, ресурсное, говорит та "навязчивость" мысли,- т.е. то, что Вас не отпускает, не дает уснуть. И очень важно понять, о чем это. Во многом согласна с коллегами, которые Вам уже ответили: из Вашей речи более менее, но улавливается, что это не какая-то проблема гомосексуальности, более того - это не проблема, если сейчас правильно отнестись к этой всплывшей ситуации в Вашей жизни: воспользуйтесь ею, приглашаю в кабинет или на онлайн-встречу.В любом случае - желаю разобраться, и не паникуйте, и не позвольте кому-то сейчас волновать Вас: да, в том, что Вы говорите есть действительно влечения, которые не находят выход, но они не настолько страшны, как сейчас они Вам кажутся просто потому, что Вы с ними еще не познакомились.
Всего доброго,
Екатерина
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.