Разочарование в себе

Здравствуйте. Всё проходит и кризис тоже пройдёт. У вас есть профессия и это хорошо.
В чём именно вы разочаровались?
Что есть в вашей жизни кроме работы?

Невроз может быть причиной ухудшения памяти и внимания.
Осуждения от кого и за что?

Доброго дня, nik582.

Начала постоянно делать ошибки в работе, разные, частые (а раньше ошибалась крайне редко)

Те, що Ви робите помилки - це нормально, ніхто не є "ідеальним". Водночас, можливо зараз у Вас існують проблеми із концентрацією уваги через накоплений стрес (скорочення на роботі, "зачахання бізнесу", карантин і пов'язана з нею нестабільність, емоційне вигорання, вікова криза 30 років).

понимаю, что отвратительный специалист.

А що особисто для Вас означає бути "спеціалістом"?

А условия работы сейчас очень ужесточились.

Ось ще один додатковий фактор, який необхідно розібрати детальніше.

Подумываю сходить к психологу, но побаиваюсь осуждения. Все таки я понимаю, что ною, а собраться никак не могу.

Одне із основних правил психолога - це безоцінкове ставлення, тому Ваші переживання є безпідставними. Ви проектуєте на психолога якийсь свій негативний досвід осуду. Крім цього, Ви "не ниєте", а шукаєте шляхи вирішення проблеми, що варте поваги: для того, щоб вирішити будь-яку ситуацію, перш за все, необхідно зібрати інформацію.

Ответ отредактирован автором 31-08-2020 14:27:11

Мабуть, але коли я питалась розповісти подрузі, за фахом психологині, що в мене є такий стан й я не знаю як знайти вихід, знову зібратися й вернутися до попередньої продуктивності, уважності, мені було сказано, що я сильно розклеююсь та нию. А треба просто взяти й робити.

Відповідь Вашої подруги-психологині непрофесійна, співчуваю Вам. Крім цього, одним із правил психології є те, що ми не можемо консультувати знайомих і друзів, адже існує суб'єктивний компонент. Ваша подруга сказала не з позиції професійної ідентичності, а з позиції Вашої подруги.

й часто мені кажуть ультимативно психологи, що я інфантильна, от нещодавно сказали, що обрала маску "добра мати" та усім нав'язую силоміць свою поміч, а, насправді, в своїй правозахисній організації моя допомога никому не потрібна.

Я правильно Вас зрозуміла: Ви вже були не в одного психолога? Скільки тривала співпраця і чому Ви її припинили?
Щодо останньої фрази, яку Вам сказав психолог: Ви гніваєтеся? Якщо так, то важливо, щоб Ви сказали це спеціалісту - це важливий матеріал для пропрацювання. Гнів - це природня емоція, що може виникати під час сессії, яка може свідчити про Ваш захист. Іноді ми хочемо, щоб спеціаліст сказав нам те, що "вписується у нашу рамку світосприймання", однак парадокс в тому, що люди і звертаються до таких фахівців, щоб вийти за ці рамки (адже саме вони не дають рухатися далі і сковують).

Для мене це робити свою роботу ідеально, не вчиняти жодних помилок. Та завжди отримувати як найкращій та вигідний результат.

На жаль, це нереалістично. "Ідеал" на те й "ідеал", що недосяжний. Крім цього, не робить помилок лише той, хто нічого не робить. Припускаю, що Ви взяли від значимих батьківських фігур установку "Будь ідеальною" (наприклад, Ви спостерігали таку модель поведінки в батьків, або Вас хвалили і звертали увагу лише тоді, коли Ви відповідали очікуванням інших; або ж Вас сильно карали за помилки тощо). В будь-якому разі, у Вашому випадку потрібна не одноразова консультація, а довготривала психотерапія із психологом-психотерапевтом, адже мова йде про глибинні змінні особистості (пропрацювання Внутрішнього Критика), розвиток самоцінності.

Я невпевнена,що зможу адекватно зреагувати на наступні таки аналізи мене.

Що Ви вкладаєте у значення "неадекватно зреагувати"? І як би Ви хотіли "реагувати"?

Ответ отредактирован автором 31-08-2020 15:32:57

Тобто при суворому, чіткому визначені цих факторів, я можу відчути внутрішнє незадоволення, а це не дуже добре, коли моя ціль як раз таки знайти ось ці проблемні зони й виправити їх.

Це нормальна реакція психіки, проте буде погано, якщо Ви не звертатимете на них увагу, або одразу "тікатимете" від психолога, або ж намагатиметеся їх "придушити", замість того, щоб обговорити зі спеціалістом та проаналізувати: основний інструмент терапії - це терапевтичні відносини.

То була групова робота. Вона була розрахована на 3 дні. Я їх пройшла, й здається стало ще гірше. це від нашої організації, відмовитись було не можливо.

Можливо зараз, у Вашому стані, ще рано говорити про групову терапію і спочатку Вам необхідна індивідуальна (отримання підтримки в безпечному середовищі) + не варто забувати, що це було від Вашої організації (що додавало "масла у вогонь" - відчуття небезпеки).

Завжди є ті кому я дійсно зі своїми можливостями потрібна. це лише означає, що для цієї організації я вже зробила все що могла, й дала все, що могла.

Важливо, щоб Ви цінували себе за те, що Ви просто існуєте, а не визначали Вашу самоцінність через продуктивність або "потрібність іншим".

Але, я тепер не знаю як саме проопрацьовувати це (оту саму модель, адже психолог сказав, що для роботи вона дуже погана). А рекомендацій мені надано не було.

Я правильно Вас зрозуміла: Вас засмутило і роздратувало те, що психолог не сказав, що із цим робити (адже, за її словами, модель пропрацювання не дієва)? А спеціаліст казав Вам, що у Вашому випадку найкраще - це індивідуальні сессії, а не психоедукація?

Знаєте, я читаю Ваш запит і у мене виникає наступне запитання: а чи Вам взагалі подобається Ваша робота? Що Вам приносить задоволення у ній?

Ответ отредактирован автором 31-08-2020 16:29:48

Вся співробітники.

На скільки я зрозуміла, це був тренінг, тому зрозуміло, чому спеціаліст не дав ніякої моделі + Ви ще і перебували у колі співробітників, тому задавати якісь особистісні питання дуже некомфортно. У будь-якому випадку, найкраще - це індивідуальна співпраця із психологом-психотерапевтом. Специфіка роботи там зовсім інша.

Я дуже люблю свою професію, мені подобається в ній все.

А можете перерахувати, що саме?

А от те, що з нею останні 5 років зробила держава - ні. В нас були дуже дієві механізми роботи, ми насправді могли допомогати. Тепер вони усе це переписали, вписали такі вимоги, що хоч плач. Й все зводиться до до хабарів. Але то таке.

Безумовно погоджуюся із Вами - це виснажує, особливо якщо ти працюєш в державній структурі або організації, тому все більше людей переходить в приватне підприємництво. На скільки я розуміла, Ви вже йшли у цьому напрямку, проте припускаю, що Ви зробили одну із помилок - "надто розпоршувалися", не занурючись чисто у підприємництво (продовжували працювати у структурах). Ось це постійне "переключення" і виснажувало Вас, зменшуючи Вашу продуктивність.