Потеря неродившегося ребёнка

Добрий день
Співчуваю вам з приводу втрати.
З таким запитом потрібно звернутись на особисту консультацію. Ніякі поради чи техніки не допоможуть в проживанні втрати. Її потрібно саме прожити з грамотним спеціалістом, що вміє працювати з втратою

Добрый день.
Это огромное горе и я искренне сочувствую Вам!
Однозначно нужна индивидуальная работа с психологом.
И нужно время..
Самое важное не оставаться на едине с этой болью, не душить ее в себе.
Дайте себе возможность прожить это горе, выговориться, выплакатся.
Что бы легче пройти этот период, безусловно стоит обратиться индивидуально к психологу которого выберете.

Миллионы вопросов в голове, адская боль в сердце, рпзрыааюшая тебя на мелкие кусочки. Глаза опухгие от слёз, бессонные ночи, и мысль, что жизнь никогда не будет прежней.

Очень вам сочувствую, такое горе не выносимо больно проживать...
Чем вас можно здесь поддержать?
Чья поддержка дома вам хоть чуть-чуть дает облегчение и позволяет рыдать (вылакать все горе)?
Этот период горевания придется перетерпеть и, набравшись терпения и мужества, пережить его... держитесь, окружите себя теплом и заботой с пониманием, что жизнь каждого человека ценна и, прежде всего ваша.
Согласна с коллегами - хорошо бы взять помощь специалиста - психолога, чтобы не разрушиться в период проживания горя.

Добрый день, Виктория!
Очень сочувствую Вам, но, к сожалению, в этой жизни мало, что о нас зависит. Вам нужно этот период в жизни прожить. Вы говорите, что у Вас не получалось, но Вы смогли и врачи Вам помогли. Возможно, что через какое-то время, когда боль утраты станет немного меньше, Вы сможете повторить эту попытку

Доброго дня! Думаю, що ніякі слова співчуття не допоможуть матері, яка втратила свого довгоочікуваного малюка... Бо тільки той, хто опинився у такій ситуації, знає яка це "прірва", і який це біль! І штучно зробити так, щоб боліти перестало і зникли спогади про дитину неможливо. Тому що зв'язок матері та дитини все одно залишається, незалежно від того, жива дитина чи пішла у кращі світи! Як на мене, існує два напрями: перший, це -допомога у прийнятті ситуації та надання ресурсів, щоб з цією ситуацією впоратися. І другий - наповнення любов'ю отого невидимого місточка, зв'язку, що є між Вами та дитиною... Адже, як мені здається, Ви зараз навіть більше переживаєте не за себе... Що з душею малюка? Де вона зараз? Куди прямує? І ота тривога вона може бути не безпідставною, адже малюк ішов у цей світ, щоб отримати саме материнську любов...

Виктория, Вы сможете это пережить в процессе психотерапии с психологом.
Есть специальные и необходимые для этого техники.
И на все эти вопросы себе ответите. Тогда и придет внутреннее успокоение.