Як поводитись із агресією у дітей?

Доброго дня, Svetlana93.

але я напевно реагую сильно бурхливо і вони не чують.

Опишіть, будь ласка, цю "бурхливу реакцію".

Як давно Ви помітили таку зміну поведінки дітей? Як Ви, Ваш чоловік, батьки проявляють гнів? Чи є конкуренція за Вашу увагу між братом і сестрою? Як справи із особистими речами кожного з них?

Доброго дня, любий симптом дитини це симптом сім’ї . Причин може бути декілька і відповідно шляхів вирішення теж. Спробуйте житонну систему в методі КПТ( погугліть), якщо не допоможе, то зверніться на індивідуальну консультацію до психолога

Ви маєте розуміти, що Ваші діти повторюють стратегію поведінки значимих фігур і те саме стосується вираженя гніву. Якщо говорити про Вашого сина, то скоріше, він пішов в садочок в кризу 3 років, коли дитина вчиться відстоювати свої кордони через гнів і правильно його виражати. Його мають цього навчити. У Вашій сім'ї з цим проблеми, а чоловік ще і використовує фізичні покарання. Перш, за все, Ви маєте засвоїти культуру покарання. По друге, навчитися конструктивно виражати гнів всією сім'єю.
Основні вимоги до покарання:
- відмова від фізичного (ремінь, потиличники, ляпанці тощо) та психологічного (куток, обзивання, залякування тощо) насилля;
- використання обмежень (попередньо необхідно визначити значимий обмежуючий фактор для дитини; наприклад, перегляд мультфільмів; однак це не стосується основних базових потреб - сон, їжа, туалет тощо) або виправлення помилок (миття стін після малювання) як спосіб покарання;
- завжди передбачуване - про нього попереджали (попередньо батьки обговорювали правила поведінки і санкції за проступок (бажано письмово), якщо цього не було - зауваження;
- не реалізується в стані емоційного збудження (дорослий має спершу заспокоїтися);
- підтримування послідовності (батьки беруть однакову участь в процесі, не має "виключень" із правил);
- завжди проговорювати з дитиною причину покарання, важливість встановлених правил і її розуміння ситуації;
- не здійснювати покарання "привселюдно" (відвести у тихе місце);
- сказати дитині, що Ви не вдоволені не самою дитиною, а її поведінкою і що, незважаючи на її проступок ви продовжуєте її любити;
- не забувате, що необхідно використовувати не лише покарання, але і заохочення, звертаючи на позитивні моменти в поведінці;
- дозволяйте дітям вчитися на власних помилках;
- завжди справедливе (не пов'язане з недбалістю, неважністю настроєм дорослих + зроблене на основі попереднього аналізу причин поведінки (врахування вікових криз, ситуаційних факторів тощо) + суттєвість проступку;
- не карати дитину, якщо вона чесно сказала про свій проступок, вибачилася та взяла відповідальність за наслідки;
- відповідає віку дитини (чим менша дитина, тим покарання наступає швидше (одразу після проступку) і менше триває через особливості сприйняття часу, емоційно-вольову сферу).

Конструктивне вираження гніву:
По перше, скажіть людині, що Ви гніваєтеся через "Я-повідомлення": Я зараз гніваюся тому, що...
По друге, попередьте, що Вам потрібен час для заспокоєння, зараз Ви відійдете, а потім повернетеся для обговорення (наприклад, через 10 хв).
Використовуйте різні техніки для самозаспокоєння: дихальні вправи, порвати папір, побити м'яку подушку рукою тощо.

Ви можете визнавати гнів дітей: "Я бачу, що ти зараз гніваєся, проте бити і обзивати свого братика - не можна. Ти можеш гніватися іншими безпечними способами, наприклад рвати ось цей папір (попередньо підготовлена стопка паперу) і потім пояснити братику чому ти гніваєшся, щоб він цього не повторював".

Доброго дня! Я Вам співчуваю. Діти реагують на зовнішні подразники тільки тими способами, які сприйняли в родині. Тобто, переймають певні моделі поведінки від дорослих. Якщо Ваша мама та Ви спілкуєтеся на підвищених тонах. І Вам не вдається себе стримувати, хоча Ви і дуже сильно намагаєтеся, то дитина просто немає жодних шансів якось по іншому реагувати в складних ситуаціях. До тих пір, поки не зміниться поведінка мами, не зміниться і поведінка дитини. "Я вчу, щоб цього не робили, але я напевно реагую сильно бурхливо і вони не чують.Пробувала стримувати себе і говорить більше і домовлятися, але син почав кидатися всім чим попало, злиться, грюка дверима, кричить так, що вуха закладає і ховається під стіл, якщо йому це не подобається". Окрім цього є всі ознаки маніпулятивної поведінки Вашого сина, а це означає тільки одне - абсолютно неправильний стиль виховання хлопчика. "Чоловік сильний характером може підвищити голос може пригрозити ременем, але це не спасає ситуацію,можна щось заставити тільки шантажем(поїсти, переодягтись)". Ви самі пишете, що з чоловіком використовуєте шантаж - дитина діє таким самим чином, як і ви: "почав кидатися всім чим попало, злиться, грюка дверима, кричить так, що вуха закладає і ховається під стіл, якщо йому це не подобається.". Тобто, намагається шантажем через крик та кидання речей добитися того, що він хоче. Окрім того, дітям елементарно не вистачає не просто присутності батьків, а душевної близькості з вами. Тому вони б'ються за Вашу увагу і тому саме поведінка сина загострилася в садочку. Можна 24 години бути поруч з дитиною, але насправді, бути відсутніми. Діти сприймають не зовнішню поведінку та турботу, а внутрішній стан батьків, особливо мами. Ви, як на мене, внутрішньо "закриті", у Вас немає сил на душевні контакти з дітьми, перекритий сердечний зв'язок з ними. І, як на мене, те, що відбувається зараз - це вже наслідки, а причина проблем лежить у Ваших стосунках з Вашою мамою, психо-емоційної виснаженості та незнанням як правильно виховувати хлопчика. Бо підхід до дівчинки і до хлопчика повинен бути абсолютно інший!
---
Подробнее на «У Психолога»: https://upsihologa.com.ua/ask/ Вопросы психологам онлайн

Ответ отредактирован автором 17-05-2021 15:55:05

Svetlana, діти «видають» назовні те, що вміють і так, як бачать, що це робиться.
Вам варто з’ясувати які потреби керують поведінкою дітей.
Можна припустити, що існує певна потреба у вашій увазі, що з боку сина, що з боку доньки.
Також важливо налагодити систему правил для дітей, яку всі дорослі будуть дотримуватися однаково.
Не варто сподіватися на покарання – це крайня міра, до якої краще не доводити.
Є дуже цікава та корисна книжка « Общаться с ребенком. Как?» (автор Гіппенрейтер Ю.Б.), там Ви знайдете багато важливої інформації щодо спілкування з дітьми, зокрема про методику активного слухання, яка дуже корисна в ситуаціях емоційних проблем у дитини.
А ще Вам добре було самій попрацювати зі спеціалістом, оскільки в вашій системі виховання є сенс трохи розкласти все по полицях, щоб було просто і зрозуміло і Вам і дітям.
Щодо того, що Ви є вихователькою в сина – з одного боку це зручно, і нібито надійно (ніхто чужий не скривдить його).
Але тут у дитини може виникати дуже багато різних почуттів, з якими він не в змозі впоратися (та навіть пояснити їх важко). Адже «мама тут наче і не мама, і взагалі вона тепер ставиться до інших дітей як мама, а до мене як вихователька, чому вони мають на неї право,…» - купа відчуттів, які можуть викликати агресію. Можливо краще було б все ж таки розділити – Ви мама, яка дарує любов і прийняття, а вихователька (яка вимагає набагато більше, ніж мама) - хтось інший.

добрый вечер. а как вы общаетесь с сыном в садике? выделяете его из других детей? как он себя ведет когла есть другие дети? есть ревность?