Очень привязана к маме и брату...
Ещё когда училась постоянно тянуло домой, на все праздники и каникулы ездила домой и проводила все время с семьей. На время пандемии тоже дома была. Сейчас понимаю, что не смогу приезжать так часто, максимум на отпуск. Просто начинаю плакать навзрыд каждый раз, как вспоминаю как нам вместе весело проводить время, все сжимается в груди, хочется все бросить и уехать домой. Но ведь так нельзя, я уже взрослая девушка и мама не подозревает о моем состоянии. Я готова вообще ни с кем больше не общаться кроме них. Как мне ослабить эту привязанность к маме?
Я понимаю головой, что мне надо строить свою жизнь, свою семью, но сердцем очень хочу быть дома. С парнями я вообще никак, такое ощущение что мне самой как и моему брату 10 лет.
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.