Нормальные дети в неблагополучных семьях

Здравствуйте, конечно, обобщать было бы слишком опрометчиво, так как есть разные семьи и соответственно разные ситуации, но в целом определённая закономерность в этом есть.
Так как многим детям из таких семей слишком рано приходится сталкиваться с суровыми реалиями жизни и её причинно-следственными связями, слишком быстро взрослеть и рассчитывать во многом только на самих себя и прочее и прочее и прочее.
Как говорится: "Северный ветер создал викингов"

Добрий день, Riru.

но они не ведут аморальный образ жизни, не употребляют ничего, у них плюс минус стабильная самооценка, они эмпатичны, у них стойкие принципы и моральные нормы.

Звідки у Вас така інформація? Припускаю, що Ви базувалися на якомусь конкретному випадку. Говорити, що у всіх дисфункційних сім'ях дорослі діти мають такі хар-тики, які Ви описали так само як говорити, що "всі чоловіки - козли", неправильно і надто узагальнююче. Якщо Ви прослідкуєте історію дисфункційної родини ще з прародичів, то побачите там також дисфункційність, це замкнене коло. В своїй практиці зустрічала дорослих дітей алкоголіків, які пішли шляхом своїх батьків і тих, хто пішов зовсім іншим шляхом. Що впливає на цей вибір? Багато чого - чи була хоча б одна підтримуюча фігура в житті (вчитель тощо), доступ до ресурсів (інфорація і т. д.), переломні моменти в житті, система цінностей, вибір людини з Дитячого его-стану та ін. На жаль, немає конкретної відповіді.

Щодо тих, хто пішов "іншим шляхом", практика показує, що там також не все так добре. Зазвичай там іде компенсація, наприклад, батьки не працювали, не були амбіційними, помери від алкоголю, а я не буду як мої батьки, прийму інше рішення - буду трудоголіком і, як наслідок, помру від виснаження. Але ж схема і результат схожий, просто базується це на зовсім інших цінностях. Дві крайності одного процесу. В основі - схожі несвідомі рішення - "Не живи", "Не будь близьким" тощо та схожа модель побудови контакту. Щодо "відносно стабільної самооцінки" також не погоджуюся, зазвичай там проблема в умовній самоцінності - "Я ОК (маю право на існування), якщо радую інших (і тоді проблема з кордонами), є сильним (і тоді не будую близькості), стараюся (і тоді вигораю) тощо. Чому ці люди зазвичай дуже емпатійні? Тому, що їм потрібно було вижити у дисфункційній сім'ї, а для цього необхідно було "зчитувати" настрій непослідовних батьків. Вони навчилися "налаштовуватися" на іншого, але у вже дорослому віці ця стратегія також їм часто заважає, адже, при цьому, вони не навчилися вибудовувати контакт із собою. Якщо Вам цікава ця тема, можете почитати книгу Дженет Дж. Войтиц "Взрослые дети алкоголиков" та С. Форвард "Токсичные родители".

Тепер виникає наступне питання особисто до Вас - що Вам дала відповідь на Ваше запитання?

Ответ отредактирован автором 13-03-2022 14:25:13

как я смогла понимать что насилие это плохо, ведь часто дети в таких семьях могут думать о насилии как о чём-то нормальном, как я смогла не попасть в плохую компанию, как я вообще не деградировала находясь в такой обстановке.

Як я Вам писала вище, існує багато факторів і чинників, які, на перший погляд, здаються незначними. Однозначної відповіді психологія немає. Особисто у Вас є припущення про Ваші "чинники"? У Вашому житті була хоча б одна "світла фігура" (друзі, знайомі, родичі тощо), яка могла дати Вам силу? Знаєте, іноді ця "сила" може ховатися навіть в одному акті доброти збоку незнайомої людини. Також валивим є доступ до інформації.