Доброго дня. В мене склалася дуже складна і некрасива ситуація. Я вперше в житті вдарила людину. Не дуже сильно, це був слабкий, але все ж таки удар по обличчю. В той час я була не в дуже тверезому і адекватному стані - ми переживаємо важкі часи в наших стосунках. Нещодавно його начебто на декілька годин "перемкнуло" він здійснив сексуальне насильство в мій бік, і сказав, що це моя вина, що він до мене так. До згвалтування не дійшло, але тоді я вперше в житті відчувала таку ненависть та огиду до людини. Наче ось він - мій коханий, моє серденько, і тут він робить таке... я відчувала ненависть до нього в той момент. Хотілося йому сказати - ах ти мерзота, козел, як ти можеш таке зробити з коханою людиною... Але тоді я до таких слів не дійшла.
Ми багато розмовляли про це, він сказав, що йому шкода, що він не розуміє, що на нього найшло тоді. Казав, що в такій ситуації ще не був, що кожна людина має право на помилку. Я пробачила йому той випадок, і думала, що тепер все буде добре, але через деякий час в мене почалися якісь приступи агресії. Я втратила якусь базову довіру до нього, тепер він ніби й кохана людина, але й одночасно той чоловік, який може скривдити фізично і виправдати свій вчинок.
Коли мене хитає в той бік, де всі ці почуття знов вилазять на поверхню, мені хочеться назвати його жахливими словами, вдарити. І от вчора це сталося. Я йому висказала все оте, що тоді хотілося сказати, сказала, що він негідник і вдарила його по обличчю. Він каже, що заслужив, що це відповідь біллю на біль, що ми дуже любимо одне одного, а все це - просто помилки. Але я навіть не знаю, чи можуть люди продовжувати стосунки після такого насильства одне над одним. Я відчуваю тепер ненависть до себе. Колись я сказала собі самій, що фізичне насильство не можна виправдати, що я стану людиною, яка не заслуговує на нормальне життя, якщо когось вдарю. І от це сталося. Мене лякає те, що це сталося з моєю коханою людиною. Але одночасно з тим, коли я згадую, як я почувалася тоді, коли він мене скривдив, в мені знов народжується та лють, з якою я це зробила.
Я не знаю, що робити. Чи можуть люди продовжувати стосунки післ таких епізодів? Чи є сенс продовжувати, якщо ми зробили одне одного гіршими людьми? Я не можу повноцінно йому довіритися, а він звинувачує мене, що я живу минулим. Цей конфлікт викликає в мені душевний розкол.
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
Вітаю вас.
Співчуваю вам, насилля в парі викладає дуже багато важких переживань і питань (Як це могло статися? Чому? Що тепер робити?). Хочеться швидко зрозуміти, що відбувається і як далі жити. Але іноді відповіді неможливо отримати зразу. Треба заспокоїтися, розібратися, поговорити. Потрібен час, бажання та зусилля для відновлення стосунків з боку кожного партнера.
Ви пишете, що «ми переживаємо важкі часи в наших стосунках». Це означає, що агресія та напруга між вами накопичувалась і знайшла такий канал розрядки через акт насилля. Неможливо сказати однозначно чи повториться подібне знов. Іноді люди після агресивного нападу знаходять можливість конфліктувати без фізичного впливу, вони навчаються висловлювати невдоволення словами. А іноді насилля стає способом комунікації. Як це буде в вашій парі – залежить від вас обох.
Для запобігання повторення насилля потрібно багато розмовляти про те, що відбулося, поділитися своїми почуття в подробицях, розказати партнеру, що для вас неприпустима така поведінка, домовитися, як ви будете вирішувати проблеми надалі, в якій формі. Ви повинні чітко сформулювати для себе, як ви будете діяти, якщо партнер знов проявить свою владу в фізичній формі. Потрібно озвучити, що неприпустимо у відносинах, які будуть наслідки, якщо кордони будуть порушені.
Зараз вас переповнюють почуття гніву, образи. І це нормальна реакція на те що відбулося. Спочатку ви були в шоці і не змогли відреагувати наповну, а коли шок минув, з’явився гнів і бажання наказати за знущання, повернути біль, яку вам завдав партнер. Тепер ви будете насторожі, будете чекати повторення - це адекватна реакція, так реагує мозок після травматичних подій. Підвищується рівень тривоги, певний період людина знаходиться в стані очікування небезпеки. Потрібен час для того, щоб ви заспокоїлися і почали довіряти партнеру знов. З його боку потрібне розкаяння та максимум зусиль, щоб відновити стосунки.
Чи можуть люди продовжувати стосунки післ таких епізодів?
Звісно, можуть, якщо хочуть... і вміють або шукають способи бути разом.
цитата:
Чи є сенс продовжувати, якщо ми зробили одне одного гіршими людьми?
Ніхто замість Вас не скаже, чи є сенс, чи ні. Вас разом або окремо один від одного.
Вважаю, щодо "зробили гіршими людьми", то помиляєтесь. Цей випадок і період в цілому відкрили всередині вас те, що було і раніше, проте у потенційному стані. А тепер воно вийшло назовні. Адже в кожної людини є і світла, і темна сторона.
цитата:
Я не можу повноцінно йому довіритися, а він звинувачує мене, що я живу минулим.
Якщо не можете, то не варто себе насилувати. Раніше могли, тепер довіра під великим сумнівом. І на те є об'єктивні підстави. Варто прийняти нову, змінену ситуацію, бо іншої поки що нема. Люди в парі можуть в різні часи бути дуже близькими, а іноді віддалятись і шукати прийнятні способи дистанції у відповідності до почуттів і бажань. Сподіваюсь, це не новина для Вас.
цитата:
він звинувачує мене, що я живу минулим
Це, напевно, такий у нього
цитата:
ми переживаємо важкі часи в наших стосунках
спосіб не сприймати те, що сталося, серйозно. Хотів би проскочити якомога швидше, не розібравшись по суті. На жаль. Звинувачення і дорікання точно недоречні.
цитата:
Я не знаю, що робити.
Так що тут робити? Долати оцей розкол
цитата:
Цей конфлікт викликає в мені душевний розкол.
Слухати себе. Відчувати себе. Усвідомлювати свої бажання, прагнення і цінності. Спілкуватись з хлопцем. І дивитись, в який бік розвиваються далі ваші стосунки. Якщо напруження не вгамується, то слід звернутись до психолога і вже разом з ним розібратись, що до чого.
цитата:
ми переживаємо важкі часи в наших стосунках
Чим спричинені важкі часи? Що Вас не влаштовує? Які Ваші очікування не справджуються?
Що б Ви хотіли змінити?
Разойдетесь вы или останетесь вместе - ситуация повторится, если каждый из вас не разберется со своем агрессией и как вы строите отношения.
Поэтому точно стоит обратиться к психологу и работать с этой темой.
Обратила внимание, что вы много уделили в посте внимания насилию со стороны МЧ. Но про себя кратко написали - как будто ваш поступок не так уже и важен. Но чем отличается ваше насилие от насилия МЧ?
Доповнення від автора питання·
"Я відчуваю тепер ненависть до себе. Колись я сказала собі самій, що фізичне насильство не можна виправдати, що я стану людиною, яка не заслуговує на нормальне життя, якщо когось вдарю. І от це сталося. Мене лякає те, що це сталося з моєю коханою людиною."
Невже ось ці слова з мого тексту якось натякають на те, що я вважаю свій вчинок "не важливим"?
Доповнення від автора питання·
Саме мій вчинок був причиною того, що текст з'явився тут. Не його - тоді я не мала в душі настільки жахливих почуттів - а саме мій.
В той час я була не в дуже тверезому і адекватному стані - ми переживаємо важкі часи в наших стосунках.
В чем заключаются ваши тяжелые времена в отношениях?
Как давно вы вместе?
Как давно проблемы в отношениях?
Как часто вы в не совсем трезвом и адекватном состоянии?
Бывает ли МЧ в таком же состоянии?
Доповнення від автора питання·
Дякую всім за відповіді. Відповідаючи на питання вище:
Початок цієї історії був як грім серед ясного неба. Ми сварилися звичайно, як усі люди, але ніколи ніхто нікого не називав поганими словами, фізично не дай боже не скривдив.Після того, як стався епізод з його боку ми трохи погиркалися, але нічого фатального не було, ані він, ані я не казали тоді одне одному поганих слів. Я тоді скоріш за все в якомусь ступорі ще була, а він не розумів до кінця, що і як сталося (це з його слів).
Але потім воно ніби повільно розвивалося всередині. Я почала сприймати його як людину, від якої йде небезпека і якій не можу довіряти. Ми декілька разів це обговорювали, але відчуття образи і бажання захистити саму себе тільки росли. Мене ображає, що він ніби обнуляє той епізод, хоча він фактично порушив закон, коли силою примушував мене до сексу. І ще більш образило те, що після цього він сказав, що: "А що, краще було б, якщо б я тебе не хотів?" і що я не втілюю його бажання, хоча це був єдиний раз, коли я відмовила. В нас завжди все було з цим просто чудово, навіть надчудово.
Коли ми просто живемо як завжди, я просто бачу свою кохану людину, яку я давно знаю, з якою я рік разом. Але коли згадую той епізод, я відчуваю образу, недовіру, неможливість сказати самій собі, що це - людина, з якою мені безпечно фізично та морально. Я боюся, що таке станеться знов, може в іншій формі, але суть буде такою.
І я повільно дійшла до того стану, що воно почало просто виливатися з мене, спочатку в більш спокійній формі, а потім прийняло форму тваринну, де просто хочеться кричати і скривдити ту людину, яка скривдила мене. Почала вживати алкоголь - в помірних дозах, але регулярно. Я собі багато разів казала, що все, досить, ми через це пройшли, він просто був сам не свій, можна зрозуміти людину. Але це взагалі не допомогло - мої почуття настільки накалилися, що я не могла себе тримати в рамках, і от вчора я зірвалася в такій страшній формі. Я спочатку просто говорила про свої почуття, але не відчувала, що з іншого боку мене розуміють. Потім почала ледь не кричати, і коли він сказав, що я просто копаю минуле, хоча можна жити нормально зараз, я його вдарила. Це було шоком для обох. І що мене дуже вразило, що через 5 хвилин ми стояли обійнявшись, як діти, і потім заспокоїлися і пішли дворовим котикам купляти корм. Як це взагалі може йти одне за одним.
Вчора ввечері я була в шоці, якось всі почуття просто заморозилися, а сьогодні починаю розуміти, що сталося. Ми бачились сьогодні, я багато разів вибачилася перед ним, але я не думаю, що це така ситуація, де "вибач" щось взагалі змінює. Я не можу повірити в те, що я вдарила коханого чоловіка. У жодних стосунках в мене не було таких епізодів - ані чоловіки, ані я фізично не ображали одне одного, жодної лайки ані в мій бік, ані в бік чоловіка не було навіть в кінці стосунків. Це щось взагалі з іншої реальності. Для мене жінка, яка вдарила чоловіка, це жінка навіть не другого і не третього сорту. Це не жінка взагалі, а відьма. Я не знаю, як тепер прийняти той факт, що в нашому житті був такий епізод. Що ми, дві людини, які кохають одне одну, до цього дійшли.
Тепер Ви знаєте , що здатні на такий вчинок.
І знаєте, що хлопець здатний на те, що він зробив.
І це важливо прийняти.
Не сварити себе.
А зрозуміти, що просто Ви себе не знали.
І ще, що ваші установки щодо "жінка так не може "- хибні.
Ви звичайна людина, яка вчинила так, як вважає, що вчиняти не треба.
І все.
Не "відьма", а просто жінка, що розлютилася і дозволила собі такий вчинок.
Але ЦЕ ТІЛЬКИ ЧАСТИНА Вас.
Яка ніяким чином не може замінити, чи затулити собою всі інші складові.
До речі, чи не було у вашому житті раніше якихось подій, де Ви мали б себе захистити, але не змогли?
Бо, можливо, ваші занадто сильні, як Вам відчувається, почуття, можуть бути викликані певними внутрішніми прихованими емоціями, які прокинулись завдяки вчинку хлопця.
Наприклад, якщо Вас в дитинстві ображав батько(брат/однокласники/хтось), а Ви не відповідали.
Дякую за відповідь. Вона мене дуже вразила. В мене в житті справді була людина, від якої я не могла себе захистити в силу віку та обставин.
Тобто цього разу з мене вперше вирвалося те, що всі роки копилося? Це тоді зовсім несправедливо по відношенню до чоловіка.
Чому ж несправедливо?
Чоловік намагався зґвалтувати Вас.
Ви ж дали йому ляпаса, а не били ногами, якщо вже так.
До того ж, Ви вибачались.
Щиро і відверто.
Не просто поверхнево.
Це найголовніше.
Важливо не те, як людина помиляється, а як вона потім аналізує свої вчинки та які висновки робить.
До речі, Ви їх аналізуєте, а ваш партнер, схоже, не достатньо глибоко хоче в це занурюватися.
І це не обов'язково про те, що він погано ставиться до Вас, просто він не має такого досвіду, як відкрито визнавати свої "негативні" вчинки, або шукати їх причини.
Доповнення від автора питання·
Заслужив або ні - це питання моралі. Навіть якщо так, я не повинна була відповідати ось так "ти перейшов мої границі, то я перейду твої".
В первом посте создалось впечатление, что вначале была пощечина, а потом уже насилие со стороны МЧ.
Сейчас кажется, что то, что вы не такая, как вы думали про себя вас пугает больше, чем тот факт, что МЧ склонен к насилию. Или я ошибаюсь?
Вітаю.
"він здійснив сексуальне насильство в мій бік". Для певної кількості жінок цього було б достатньо, щоб повністю розірвати стосунки з чоловіком. Інша кількість пробачила б, але дуже замислилась: може цей чоловік не такий, як мені здавалось, може потрібно пильніше до нього придивитись, бо він має схильність до насильства? Він так "кохає" мене , а я дозволяю себе так "кохати"? Це точно кохання?
Є інша категорія жінок, до якої належети Ви, яка вважає, що до них не можливо використовувати насильство ( на словах), але в дійсності погоджуються з цим. Бо не мають "права" та навика захищати себе.
"Заслужив або ні - це питання моралі. Навіть якщо так, я не повинна була відповідати ось так "ти перейшов мої границі, то я перейду твої"." Це зовсім не про мораль, та не про границі. Це-про кримінальний кодекс, бо згвалтування-це не порушення власних кордонів, а злочин .
Ще, Ваші вирази дуже нагадують батьківські настанови : " давати здачі не можна" або " Якщо вдарили по одній щоці , підстав іншу", "треба говорити, пояснувати, а не битися". Вам з ними зручно? Здається, що вони не дуже працюють. Бо, якби працювали, не сталося того, що сталося- Ваше внутрішне відчуття несправедливості, бажання помсти б не перемогли.
Ваш внутрішній конфлікт, на мою думку, заснований на тому, що батьківстки настанови не відповідають ситуації, яка склалась. Вони не були розраховані на таке навантаження. Також, мені здається, Ви дуже ідеалізуєте стосунки з чоловіками, точніше Вашу роль, як жінки в цих стосунках. Я не буду оригінальною, якщо у Вас є потреба в трму, щоб вирішити це питання, потрібна терапія.
Якщо коротко, ви вдарили свого партнера після того, як він здійснив сексуальне насильство в ваш бік. Ви пробачили йому, але відчуваєте ненависть і приступи агресії. Вам лякає те, що ви вдарили його, але одночасно відчуваєте знову ненависть до нього через його минулі вчинки. Вам потрібна допомога, щоб змінити цей цикл насильства та агресії.
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
