Не відчуваю нічого після того як відкрилась психологу

Question

Добрий день!
У мене була сьогодні додаткова зустріч з психологом, про яку я попросила, через те, що декілька днів назад я завдала собі шкоди.
(Я гуляла по місту і відчувала себе дуже некомфортно серед людей, мене це засмутило. Я приїхала додому розплакалась і розізлилась, тому розцарапала собі лоб та вдаряла себе по голові)
В пориві емоцій я написала психологу, що хочу зустрітись раніше.
Але на наступний день, мені це вже здавалось дурницею і було соромно про це розповідати.
Сьогодні я розповіла. Спершу я дуже хвилювалась але потім не відчула нічого, ніякого полегшення, ні сорому.
Психолог каже, що я молодець, шо наважилась на це(тому що мені важко розповідати про свої почуття), але я не відчуваю, що я молодець.
Я зараз взагалі не розумію навіщо я це все робила.
Я не розумію що зі мною. Хочеться зупинити зустрічі з психологом. Мені здається, що мене не розуміють.

З психологом почала займатись, через те, що не можу ділитись своїми відчуттями з близькими, мені соромно(людям, які мене не знають, я можу, тому мені легко писати тут). Соромно показувати емоції, боюсь здатись дивною, важко спілкуватися з новими людьми.

Підкажіть, будь ласка, чому так відбувається і чи варто продовжувати працювати з психологом.

Єлізавета Андрющенко · Answer

Доброго дня. Ваші слова: "дуже некомфортно серед людей", можно зв'язати з іншими словами "боюсь здатись дивною"- питання до Вас: чи приймаєте Ви себе такою дивною?
Є відчуття, що присутня аутоагресія. Ненависть до себе. Самоїдство. Зазвичай це пов'язано з відсутністю особистих кордонів. Чи досліджували Ви з психологом цю тему?

Анна Борисовна Королёва · Answer

Добрий день. Пошук причини навряд чи Вам якось допоможе. Вважаю варто далі працювати та досліджувати ваш сором. Схоже Вам складно проживати свій сором і саме це відчуття заважає. 
[quote]Підкажіть, будь ласка, чому так відбувається і чи варто продовжувати працювати з психологом.[/quote]

Юлия Витальевна Якименко · Answer

Здравствуйте!
Продолжайте ходить к психологу, у Вас запрос на психотерапию, и это не быстрый процесс. 
Рядом с психологом Вы будете переживать свои чувства и эмоции безопасно и с поддержкой, Вам это очень необходимо. Вы молодец что обратились!

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Добрий день, Іро!

[quote]чи варто продовжувати працювати з психологом.[/quote]
Вважаю, що потрібно продовжувати. Або яка альтерантива? Хто ще допоможе вам зрозуміти саму себе? І хто допоможе налагодити контакт із внутрішнім Я? В присутності кого зможете врешті-решт прийняти себе - таку, яка є зараз, з усіма рисами і особливостями? Хто підтримає перші кроки у новій якості людини, яка припинила ворожнечу з собою?

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

С психологом точно стоит работать дальше. Вам правильно психолог сказал, что вы умница, что поделились тем, что произошло.
А сбежать из терапии вы сейчас хотите как раз потому, что вас, скорее всего, накрыл огромный стыд. Такой, что вы не можете вынести, потому "ничего не чувствуете" и хотите завершить отношения. 
Предположу, что это ваш привычный сценарий. И как раз продолжение отношений с психологом и рассказы ей о своих "стыдных" поступках и будет вашей точкой роста.
Продолжайте обязательно

Нора Маркман · Answer

Доброго дня. Як на мене - якщо вам некомфортно і найголовніше - немає довіри - ви можете сказати про це. Дуже важливо як на мене в психотерапії - все ж таки чесність та довіра. Є вирогідність що у вас може бути такий стан, коли потрібна допомога ще і фармацевтична (наприклад якісь заспокійливі або препарати, які регулюють емоційні хвилі). Скажіть, будь ласка, чи ви консультувались у клінічного психолога\психотерапевта? Ще дещо - ви відчуваєте, що не хочете спілкуватись з психологом,  тому що соромно? Або тому що після емоційного вибуху є відчуття порожнечі або відстороненості від інших, втоми?

Тетяна Гергель · Answer

Доброго вечора.  Продовжуйте  займатись з психологом і проговоріть йому про свій супротив (що Вам не хотілося йти повторно)

Павел Леонидович Басанский · Answer

Доброго, Іра!
Безперечно треба продовжувати терапію. Це просто тимчасова слабкість і все. Буває з усіма.
Ви звикли знецінювати себе й свої прояви, бо 100% Вас знецінювали в родині найближчі люди - батьки.
В них і навчилися це робити. Але вони це робили з Вами, не з собою, а Ви - з собою.
Через це і наступне: 
[quote]Я приїхала додому розплакалась і розізлилась, тому розцарапала собі лоб та вдаряла себе по голові[/quote]
Прояви аутоагресії теж повязані з тим, що Ви наче копіюєте до себе те насильство, від якого потерпали в дитинстві. Бо іншого й не бачили. Знову ж відомо від кого. 
[quote]Я дізналася про уникаючий розлад особистості, і впізнала себе в ньому. Це можливо? Психолог мені не казала цього, а запитувати мені незручно, бо відчуття, що я про себе багато надумую і стає соромно за це.[/quote]
Цілком можливо, тим більше якщо врахувати те, що я написав вище. Уникнення - це суто захистний механізм.
А Вам, судячи з усього, було від чого й від кого захищатися.
Тому, сміливо розповідайте - щоб у психолога зійшовся пазл))
Тоді спеціаліст краще Вас зрозуміє, і зможе ефективніше Вам допомогти.

Тетяна Гергель · Answer

Доброго дня. Скоріш за все , коли доходите до болючих тем надто близько, тоді з'являється супротив .
І Ви завершуєте терапію, важливо продовжити, навіть якщо немає бажання.

Нора Маркман · Answer

я от бачу, що у вас настрій дуже змінюється.. чи вам це заважає? плюс ви кажете, що займаєтеся селфхармом.. Ви пам'ятаєте чому саме, з якою проблемою вперше звернулися до спеціаліста? Чи не радили вам фармакологічну підтримку, щоб трішки заспокоїти нервову систему?  "У мене хвилями це бажання зупинити терапію. В один момент я відчуваю, що потрібно продовжувати, а вже в інший я хочу припинити, бо мені здається, що це все, що зі мною відбувається- неважливе, що я просто приходжу і розповідаю дурниці і витрачаю гроші." - ну може і так. Але ваше "марно" може означати що вам все ж таки потрібна допомога, але ви не отримали її? Чи ви відчуваєте, що стало краще?

Юлия Витальевна Якименко · Answer

"Я дізналася про уникаючий розлад особистості, і впізнала себе в ньому. Це можливо? Психолог мені не казала цього, а запитувати мені незручно, бо відчуття, що я про себе багато надумую і стає соромно за це."
Я Вам скажу так, можно на себя много чего примерять, однако это могут быть только фантазии. Я Вашей истории не знаю, Вы проговорите Ваши предположения с психологом, и продолжайте ходить на консультации это важно и полезно для Вас будет.
Удачи Вам!

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

Добрый день!
[quote]розцарапала собі лоб та вдаряла себе по голові[/quote]
Аутоагрессия и селфхарм чаще всего являются симптомами психического заболевания.
Поэтому вам надо обратиться к врачу.
Так как без медикаментозного лечения работа с психологом не даст вам нужного результата.

[quote]і чи варто продовжувати працювати з психологом.[/quote]
Индивидуальная психотерапия вам нужна.
Но в качестве дополнения к назначению врача.

И вам, вероятнее всего, придется поменять этого психолога.
Так как то, что специалист не уделил должного внимания вашей аутоагрессии, может говорить о недостаточной компетенции этого психолога.
Вы узнавали об образовании, опыте работы и квалификации у этого специалиста? Відредаговано автором 01-05-2023 06:19:33

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Не відчуваю нічого після того як відкрилась психологу

Відповіді психологів