Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 8 годин тому: «Розрив стосунків — це важко, адже це передбачає втрату того, що було звичним і комфортним. Перебуваючи у стосунках, ми будуємо спільну історію, створюємо спогади та формуємо емоцій»
Тетяна Штапова
Тетяна Штапова 9 годин тому: «цитата: «З жінкою напружене спілкування протягом декілька років. Намагався поговорити, що роблю не так, але мені відповідали ти сам повинен бачити. Я тобі стала як мама.» Вітаю! З»
question author 12 годин тому: «Реакція на відповідь № 391457 для Алла Григорівна Веленко А скільки коштує один сеанас? Чи в цьому чаті таке не запитують?)»
Питання від: Сандра Вік: 20

Дізналась про наявність дитини в хлопця який подобається

Познайомилась в інтернеті на сайті знайомств з хлопцем,який старший за мене на 5 років. Спілкуємось вже більше місяця,але все ще не бачились, тому що на початку спілкування я була не готова, а потім не виходило через мої від'їзди на навчання в іншу країну. Весь цей час ми переписуємось досить часто і очевидно, що з'явилась симпатія з обох сторін. Якось мова зайшла про його минуле і він майже на початку спілкування зізнався, що був одружений. Мене підкупило те,що він не боявся розповідати про таке і я оцінила це як прояв чесності. Ще тоді я хотіла спитати про дітей, та подумала, що він згадав б про таке, адже про дружину сам розповів. І під час розмови ми жартували, спілкувались і він спитав ,,Якби у мене була дитина,як ти б відреагувала?,,. Я відповіла, що не хочу зарікатись,але думаю, що поставилась з розумінням і на спілкування це б не особо вплинуло. І після цих слів він зізнався, що має маленьку доньку. Я була в шоці. На моє питання чому він одразу мені про неї не розповів, він сказав, що боявся реакції, адже я не люблю дітей. Мене це образило, а саме факт,що він весь цей час мовчав та приховував цей факт. Я попросила трохи часу все обдумати і постаралась постаралась поставити себе на його місце та зрозуміти його. Спілкування втрачати жоден з нас не хоче, та мені тепер важко сприймати його так,як раніше.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог більше не активний на сайті

цитата:
На моє питання чому він одразу мені про неї не розповів, він сказав, що боявся реакції, адже я не люблю дітей. Мене це образило, а саме факт,що він весь цей час мовчав та приховував цей факт.

Незрозуміло, чому Ви не розумієте хлопця, що він боявся Вашої реакції, бо Ви справді не любите дітей? Він приховував цей факт, бо не хотів Вас втрачати. І це зрозуміло.
Сандра, а через що нелюбов до дітей? Здається, вона для Вас фатальна і принесе ще чималенько проблем у відносинах.
Ірина Миколенко — психолог
Полтава ·
Доброго вечора!
Ваш друг мабуть хотів, поступово вам подавати інформацію, яка для вас вразлива для сприйняття. Така інфа взагалі потребує аналізу і до неї треба звикнути любій жінці. ( і не важливо любить вона дітей чи ні)
А якщо ваш друг знав, про те що ви не любити дітей, то його реакція очевидна і зрозуміла, що не сказав вам зразу. Хотів мабуть знайти найкращій момент для такої розмови. Йому теж треба було набратись сміливості, щоб про все це вам сказати.
Ну а вам напевно, на майбутнє одразу потрібно у чоловіка питати, чи є сім'я та діти. Щоб потім не розчаровуватись.

Відредаговано автором 01-07-2023 19:03:46

...
Вы просто общаетесь, вживую еще не виделись, отношений, как таковых, еще нет, вполне нормально, что человек говорит о себе информацию не сразу, а присматриваясь. Тем более, что МЧ объяснил вам причину такого поведения.
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 346030 для Павел Леонидович

Я здається і розумію це, можливо я б теж так поступила будь на його місці. Він дуже боїться мене якось образити, задіти або викликати негативні емоції,видно що переживає. Тому я й попросила його дати мені трошки часу обдумати це все, переварити і прийняти. Все ж, це велика новина для мене і навіть шок. Я не хотіла реагувати на емоціях, а поговорити вже з холодною головою. Просто чомусь якийсь чи то осад, чи просто неприємно від ситуації.
Чесно не знаю саме причини моєї нелюбові до дітей, вона розвинулась з дорослішанням. Вони просто дратують мене криком і відсутністю виховання. Крім того, я максимально не розумію виділення їх у суспільстві, адже це просто маленькі люди, які згодом виростуть і будуть такі ж як всі.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 346033 для Ірина Миколенко

Чесно кажучи мене така причина трошки здивувала, адже яка різниця чи люблю я дітей, чи ні? Хоча, якщо задуматись, щось в цьому є. Мені важко уявити ситуацію його очима.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 346034 для Валентина Михайловна

Як мені прийняти таку новину і змиритись з її впливом?
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 346037 для Валентина Михайловна

Зараз у мене більш менш нормальні стосунки з батьками,проте я помітила,що вони псуються. Мої рішення, наче малої дитини, постійно обговорюються і ставиться діагноз їх неправильності. Від рішень по навчанню до вибору партнера. Я звикла часто ділитись з батьками своїми справами, успіхами та невдачами і просити поради. Проте я схильна до обдумування різних порад та думок,і досить часто вирішую все ж зробити по своєму. Але часто це обертається звинуваченнями і фразами по типу ,,треба було,а чого ти так зробила,а я казав, а от в інших вийшло,а в тебе ні,,. Я постійно думаю навіть не про те,як вирішити проблему,а саме що скажуть батьки і в чому знову я буду винна. Навіть у ситуації з хлопцем,на рахунок якої я звернулась. Він дуже нетиповий і виділяється у натовпі, плюс ще дитина. Я більш ніж впевнена, що зі сторони батьків буде невдоволення та осуд. Ця думка мене не покидає і тягне назад. Хоч мене в ньому все влаштовує і подобається.
Щодо дитинства, я рідко капризувала, тому що розуміла становище батьків. Або ж просто знала, що мені відмовлять і воліла навіть не пробувати щось просити. Коли розповідаю мамі зараз про це вона шокована і запитує чому я так робила. Відповіді у мене немає.
цитата:
Щодо дитинства, я рідко капризувала, тому що розуміла становище батьків. Або ж просто знала, що мені відмовлять і воліла навіть не пробувати щось просити.

Грустно. Потому что ребенок не должен понимать родителей. Он должен хотеть, пробовать это получить, проверять границы дозволенного. Это нормально.
Потому вас так и цепляют дети, которые позволяют себе кричать, капризничать и не всегда хорошо себя вести.
Более того, я предположу, что если МЧ окажется хорошим отцом и адекватно реагировать на поведение ребенка, то вас будет это травмировать.
Ведь, похоже, вам не было позволено многое.
Поэтому нужно разбирать и прорабатывать отношения с родителями, сепарировать от них (психологически). Это нужно даже не для отношений с МЧ, а для вас самой. Потому что рождение ребенка (а рано или поздно скорее всего вы станете мамой) усугубляет детские болезненные переживания. И собственный ребенок своими криками и желаниями будет вас злить.
Ірина Миколенко — психолог
Полтава ·
У вас не здорові відносини с батьками. Все тягнеться с дитинства... і не любов до дітей тепер - як проєкція... бо батьки досі вас сприймають, як маленьку дитину. Хоча ви уже доросла людина. Тому і дітей ви від себе відгороджуєте. Плюс дитинство напевно не було щасливим с батьками, які тільки и роблять, що критикують свою дитину. Це все помилки батьків... їх бажання самоутвердитись ... показати свою владу.
Вам потрібно уже зараз, як найбільше відділитись від батьків і фізично - жити окремо.
І саме головне - психологічно від їх відділитись... бо вони вам так і далі будуть псувати настрій та життя.
Подумайте про себе! Ви їх вже не перебудуєте... вони які є, такими і будуть далі.
Себе врятуйте і своє життя.
Треба себе слухати! Тоді ви зможете нормально жити своїм життям! А не постійно оглядатися по сторонам та нервувати. І як можно меньше їм розповідайте, про свое життя та про свої відносини с чоловіками.
Вам потрібно побудувати свої кордони - свого особистого життя! І це нормально!
Не боятись жить своїми бажаннями! Не боятись ідти проти думки інших людей! Не боятись бути уникальною!
Пропрацювання всіх цих нюнсів дасть вам волю!
Удачі!)

Відредаговано автором 01-07-2023 21:46:01

...
Павел Леонидович Басанский — психолог
Павел Леонидович Басанский психолог
Київ ·

Психолог більше не активний на сайті

цитата:
Чесно не знаю саме причини моєї нелюбові до дітей, вона розвинулась з дорослішанням.

Так і є - нелюбов до дітей розвинулась з дорослішанням, але з дорослішанням ЗАВЧАСНИМ, коли Ви ще не повинні були це робити. У Вас забрали дитинство батьки, взагалі не дали Вам можливості побути собою - покапризувати, чогось похотіти, вибрати СВОЄ, зробити власні помилки. І більш того, у Вас виробилась психологічна залежність від них, Ви повністю прийняли і почали захищати позицію батьків, відмовившись від СВОЄЇ. Тобто перетворилися в слухняного послідовника батьківських поглядів, який відмовився від всього дитячого в собі:
цитата:
Зараз у мене більш менш нормальні стосунки з батьками,проте я помітила,що вони псуються. Мої рішення, наче малої дитини, постійно обговорюються і ставиться діагноз їх неправильності. Від рішень по навчанню до вибору партнера. Я звикла часто ділитись з батьками своїми справами, успіхами та невдачами і просити поради. Проте я схильна до обдумування різних порад та думок,і досить часто вирішую все ж зробити по своєму. Але часто це обертається звинуваченнями і фразами по типу ,,треба було,а чого ти так зробила,а я казав, а от в інших вийшло,а в тебе ні,,. Я постійно думаю навіть не про те,як вирішити проблему,а саме що скажуть батьки і в чому знову я буду винна. Навіть у ситуації з хлопцем,на рахунок якої я звернулась. Він дуже нетиповий і виділяється у натовпі, плюс ще дитина. Я більш ніж впевнена, що зі сторони батьків буде невдоволення та осуд. Ця думка мене не покидає і тягне назад. Хоч мене в ньому все влаштовує і подобається.
Щодо дитинства, я рідко капризувала, тому що розуміла становище батьків. Або ж просто знала, що мені відмовлять і воліла навіть не пробувати щось просити. Коли розповідаю мамі зараз про це вона шокована і запитує чому я так робила. Відповіді у мене немає.

І тому Ви НЕ сприймаєте ТИХ, хто НЕ відмовився як Ви від дитячого в собі і дає собі право покапризувати. Бо Ви собі такого не дозволяли:
цитата:
Вони просто дратують мене криком і відсутністю виховання. Крім того, я максимально не розумію виділення їх у суспільстві, адже це просто маленькі люди, які згодом виростуть і будуть такі ж як всі.

Але ж це не Ваше надбання чи успіх, а навпаки - БІДА і БІЛЬ. Бо їм дали побути дітьми, а Вам - НЕ ДАЛИ.
Але ж Вам ЛЕГШЕ нелюбити дітей, ніж власних батьків, які ПОЗБАВИЛИ Вас РАДОСТІ ДИТИНСТВА.
З цим, Сандра, просто ТРЕБА на особисту психотерапію з психологом.
...
Добрый день?
цитата:
Як мені прийняти таку новину і змиритись з її впливом?

Это будет зависеть от того, что вы хотите принять и с чем смириться - с тем, что он не сказал вам правду или с фактом наличия у него ребенка.
Какое у вас есть желание?
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 346069 для Светлана Владимировна

Скоріш з фактом наявності дитини
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?