Чи шкідливо ототожнювати себе з кимось?

Чи шкідливо ототожнювати себе з персонажем?

Все залежить від того, наскільки глобальним є це ототожнення? Якщо воно відбувається тільки виключно в деяких ситуаціях і допомагає вирішувати певні питання, виконує конкретні корисні для Вас функції, при тому Ви гарно розумієте, що Ви - набагато більша за цього персонажа і у Вас окрім нього є ще багато інших частин себе, і Ви ним керуєте, а не він - Вами, то ні, зовсім НЕ шкідливо.
І в цих випадках це може бути нормою:

Чи може ототожнення бути нормою і, якщо так, то де межа між проблемою і нормою?

Якщо ж відбувається постійне ототожнення з ним, повне злиття, і більше нічого, окрім нього Ви в собі НЕ спостерігаєте, а також САМЕ персонаж керує Вами, а не Ви - ним, то це вже 100% не норма, а патологія.

Чи можна самостійно перестати ототожнювати себе з персонажем і як це зробити?

Самостійно навряд чи. Бажана робота зі спеціалістом-психологом. Бо разом із ним Ви зможете чітко усвідомити всі функції, які виконує для Вас це ототожнення та причини його формування, а також способи його заміни на щось інше. Це доволі кропітка й тонка робота. Без досвіду й спостереження зі сторони психолога з подібним не впоратись.

Добрый день!
Такое

ототожнення

называется уходом в фантазии.
И происходит это тогда, когда человека не устраивает жизнь в сегодняшнем дне.

Чи шкідливо

Если это уже превратилось в зависимость, тогда представляет такой же вред как и другие зависимости (алкоголизм, наркомания, игромания, лудомания и т.д.)

де межа між проблемою і нормою

Об этом вам может сказать только врач на индивидуальном приеме. Потому что в первую очередь с зависимостями работают психиатры или наркологи.

Чи можна самостійно перестати ототожнювати себе з персонажем і як це зробити?

Справиться самостоятельно с этим невозможно.
Потому что вам надо сделать так, чтобы вас начала устраивать ваша жизнь.

А это не только ваше отношение к себе самой и своему состоянию, а также наличие учебы/работы, интересов/хобби, материальной независимости и отношений (с парнями, друзьями, родственниками, одногруппниками, коллегами и т.д) и ваши желания, планы, цели на будущее, ценности и смыслы.

И если чего-то в вашей жизни нет, то происходит дисбаланс, который вы и пытаетесь компенсировать уходом в фантазии от реальной жизни.

Поэтому если вы хотите

перестати ототожнювати себе з персонажем

то добро пожаловать в индивидуальную психотерапию.
Потому что пока еще есть надежда, что вы выйдете из этого состояния с помощью психологии, а не таблеток.

Если же вас интересует

як це зробити

то вы можете обращаться ко мне.
Я работаю с такими проблемами и могу вам помочь.

Хочу сказати, що дуже легко було б сказати, що порівнювати себе потрібно лишень з самим собою, зі своіми знаннями, досягненнями і т.д . минулими, і не ототожнювати себе ні з ким небудь, але це, як я вже сказала, дуже було б легко. Звісно, що можливо це перестати робити, але треба спочатку зрозуміти що це вам дає, для чого це ототожнення, поріняння, як вам з ним, і тоді вже робити кроки в сторону терапії або почати працювати з цими питаннями вже не самостійно, а з психологом.

Добрий день.

Чи шкідливо ототожнювати себе з персонажем?

Не зовсім розумію, що це значить у вашому досвіді. І про яку шкоду ви говорите? Можливо ви щось знаєте більше, ніж тут описали?

Доброго ранку, Дар'я!

ЧИ ШКІДЛИВО ОТОТОЖНЮВАТИ СЕБЕ З КИМОСЬ?

Чи шкідливо ототожнювати себе з персонажем?

Прошу Вас дещо пояснити, про який персонаж або персонажі йдеться? Це реальні люди? Вигадані образи? Літературні, кіношні і т.д. персонажі?

От Ви питаєте про можливу шкоду ототожнення, правильно? А що, зрештою, отримуєте Ви - який зиск? у вирішенні яких питань/проблем допомагає ототожнення?
Завдяки ототожненню, що НЕ відбувається в вашому житті, а мало б відбуватись, враховуючи Ваш вік?

Чи може ототожнення бути нормою і, якщо так, то де межа між проблемою і нормою?

Коли дитина зростає, слухає казки, дивиться мультики, фільми, пізнає світ, адаптується до різних ситуацій, вона часто себе ототожнює з певними персонажами - Попелюшкою, принцем і т.д. В такий спосіб вона опановує свої емоції, примірює на себе певні ролі і дії в певних сценаріях, переважно, випробуваннях і трансформаціях.
З плином часу потреба у застосуванні цього механізму зменшується і потім, зазвичай, зникає повністю.

Чи можна самостійно перестати ототожнювати себе з персонажем і як це зробити?

Якщо природнім шляхом не позбавились цієї особливості, то, ймовірно, в подальшому варто звернутись до психолога.

дуже часто в голову лізе якийсь образ.

Це якимось чином створює проблеми для Вас? Якщо відповідь "так", то в чому вони полягають?

Часто відчуваю, що я ніби... зливаюсь з цим образом

Зливаєтесь ... і що далі?

Чи нормальні ці думки?

Поки що я б волів говорити про Вашу особливість.

окрім того, що ці образи нав'язливі, я не можу викинути їх. Коли я зливаюсь з цими образами, трохи по-іншому себе відчуваю.

Це і є проблема, яку потрібно вирішувати. Не просто говорити про неї, а вирішувати в процесі індивідуальної взаємодії з психологом. Адже нав'язливі думки шкодять повноцінному існуванню людини.
Потрібно буде з'ясувати вираженням чого вони являються. Тобто яку функцію відіграють? Якій потребі служать? Уникнути чого допомагають?

Можете порівняти - в чому відмінність стану при наявності образів і без них?

Доброго дня, Дар'я!
А чи звертались Ви до психіатра, як я Вам радив? З приводу можливої наявності у Вас синдрома Аспергера.
Тому що, це і може бути причиною подібних нав'язливостей. В такому випадку Ви потебуєте постійної психокорекції з психологом-психотерапевтом.