Вічне порівняння себе з іншими

Доброї ночі, Ira!

це відчуття постійно не дає мені заснути,як впринципі і зараз, але я вже втомилась від цих думок, але не знаю що з ними робити

Принести їх на індивідуальну психотерапію до психолога. І там вже нейтралізувати.
Бо, причина в звичці порівнювати себе, яка сформувалася під впливом виховання батьків. Спочатку вони порівнювали Вас з іншими: "Он дивись, Маша вміє так робити, а ти - ні", "Оля отримала 11, а ти 10" і т.п., а тепер те ж саме почали робити Ви.
З ким і як саме вони Вас порівнювали?

Коли людина сама вважає себе гіршою за інших, це означає, що в її оціночній системі з'явився якийсь збій. І ій потрібно просто налагодити свою самооцінку. Ваш комплекс сформувався не за один день і не через одну-єдину подію. Хтось колись міг Вас критикувати чи просто не підтримувати.
Тепер ви доросла людина і цілком справедливо ставите собі за мету перестати перебувати під владою комплексу. Неможливо змінити, стерти події, що колись відбулися, але можна обмежити їх вплив на Ваше життя. Я б дуже рекомендувала Вам, якщо є можливість, попрацювати з психологом, адже самостійно позбутися його важче.
Вам потрібно, передусім, переформулювати для себе свій образ, яка Ви. Також потрібно освоїти різні практики, які допоможуть навчитися зупиняти потік шкідливих думок.
Ось це все Ви й обговорите з психологом.
Те, що Ви порівнюєте свої результати із результатами оточуючих - це помилка. Пастка тут полягає в тому, що в будь-якій справі завжди буде хтось кращий за Вас, і Ви не зможете за всіма параметрами відразу бути кращою за інших. А цього й не потрібно. Адже Ви не повинні бути кращою. Наша цінність полягає не в тому.

Відредаговано автором 08-09-2023 03:15:19

Вітаю, Ira.
Ми живемо в суспільстві, тому порівнювати себе з іншими -це нормально. Але, те що ми робимо далі з цим фактом, формує наше сприйняття себе, нашу мету, мотивацію та ін. На мою думку, було б краще проаналізувати інформацію таким чином:
"Мій найкращий друг, який молодший за мене рік вже довгий час працює на хорошу компанію та має хорошу зарплатню + має свій стартап і купу різних цікавих хобі. Ще один мій друг веде супер активний спосіб, постійно подорожує"
Які вони молодці! Я теж так хочу! А що я з цього хочу? Мені воно потрібно? Це точно потрібно МЕНІ? Коли я це отримаю, як я буду себе почувати? ЩО Я МОЖУ ЗРОБИТИ для отримання бажанного?
Бо, коли виникають думки:
"Думаю про те, що я не маю достатньо сил, можливостей і наснаги щоб постійно подорожувати"
виникає питання:" Я дійсно хочу подорожувати, або мені бракує " двіжу", змін,вражень?" й далі " Як я це можу отримати не подорожуя, в інший спосіб?"

"Я постійно порівнюю їх із собою і відчуваю себе якоюсь невдахою в якої зовсім нічого нема і зовсім нічого не виходить."
Цей механізм формується в дитинстві, коли батьки, з "найкращих " міркувань для мотивації дитини бути кращою версією себе, порівнюють її з іншими. При цьому, всі її досягнення , ними сприймаються, як за потрібне, зовсім її не хвалять або хвалять дуже мало. Тобто, дитина не бачить своєї " успішності", проте добре знає як себе мотивувати через критику. Так формується фігура внутрішнього критика. Дійсно, вона не зайва, але треба навчитись з нею комунікувати, зробити її своїм помічником.
Також, питання самоцінності та самооцінки, розуміння своїх бажань, та ін .було б непогано принести в індивідуальну терапію.

Відредаговано автором 08-09-2023 10:07:48

Доброго ранку, Ira!

Мені 20, я навчаюсь на 3 курсі університету на спеціальності яку обрала сама і яка мені подобається. Вже опанувала достатьо і планую на наступний семестр знайти собі роботу.

Скажу відверто, Ваші результати, досягнення і плани заслуговують на повагу і похвалу) Особливо те, про що Ви навіть не здогадуєтесь... Йдеться про Ваш особистий вибір(!) Не мамин і не татусевий(!) Персонально Ваш. Тобто у Вас є контакт зі своїми бажаннями, а це уже багато чого вартує.

Тепер щодо

я постійно порівнюю їх із собою

Із цим феноменом слід розібратись. Ось дивіться: деякі люди, аби відчути себе краще, порівнюють себе з тими, кому дуже погано. Наприклад, люди середнього достатку можуть кивати на жебраків, мовляв, у порівняні з ними вони живуть пристойно. Теж саме буває у випадках з вагою та й, взагалі, будь-з-чим.

Правда, буває і навпаки. Як от у Вашому випадку. Аби відчути звичну емоцію дитинтства

відчуваю себе якоюсь невдахою в якої зовсім нічого нема і зовсім нічого не виходить... бракованим, дурним і непотрібним.

знаходите для цього необхідні приклади.
Це, дійсно, проблема. А порівняння - лише інструмент. До речі, поганий і шкідливий інструмент.

Зверніть також увагу, як підсвідомо використовуєте теж шкідливі узагальнення -

невдахою в якої ЗОВСІМ НІЧОГО нема і ЗОВСІМ НІЧОГО не виходить

Однак реальність нам свідчить, що це неправда. Яка ж Ви невдаха??? якщо

Мені 20, я навчаюсь на 3 курсі університету на спеціальності яку обрала сама і яка мені подобається. Вже опанувала достатьо

Тому висновок - вчіться порівнювати себе лише з собою(!)

Усвідомте, що Ви унікальні як будь-яка людина в цьому світі. Наразі в кожної людини свій унікальний шлях. І своя, притаманна лише їй швидкість розвитку і самореалізації.

Рекомендую корені проблеми - той період, коли, власне сформувалось трохи викривлене бачення себе і ставлення до себе - пропрацювати у взаємодії з психологом.

Відредаговано автором 08-09-2023 10:45:55

Причина цього може бути в минулому, коли Вас батьки або інші близькі люди порівнювали з іншими не на Вашу користь, і тепер Ви продовжуєте робити це з собою в дорослому віці.

Так-то Ви не знаєте, які проблеми можуть бути в людей, чиїм успіхам Ви заздрите, бо ні соцмережі, ні особисте спілкування може не дати повної інформації про людину. Ну, і порівнюючи себе з оточуючими, Ви не помічаєте своїх сильних сторін, які вирізняють Вас з-поміж інших людей. Не ставлять на перше місце, а саме роблять Вас Вами.

Доброго дня!

Смотрите - то что вы описали - это злость на себя... за то, что я недостаточно то... и не достаточно это...
( а другие могут лучше, чем я ... )
Злитесь... отсюда разочарование в себе ... и тупик...
Хочу как они классно жить, активно и впечатляюще!
Впечатлений хотите и успеха!
Что естественно!
Но не получается... и разочарование... и начинаете саму себя наказывать... именно наказывать...
Вы написали очень правильные слова! - "Я впринципі розумію, що маю свою дорогу і свій план дій."
Вот с этой точки отталкивайтесь! Как старт!
Перестаньте смотреть на других и сравнивать себя с ними!
(Так вы только саму себя стопорите... )
И застреваете в прошлом... вместо того, чтоб быть в настоящем и будущем.
Вам себя еще узнать надо!
Вы себя еще толком не знаете и своих возможностей!
Вам себя надо услышать и прочувствовать...
У каждого своя дорога! И свой путь!
(И необязательно копировать других... )

Почувствуйте и осознайте свою силу. В чемто своем! Что у вас хорошо получается! В этом ваша сила!
Осознайте, что вы целая Вселенная! И что у вас тоже есть свои таланты!
И потихоньку открывайте себя! Но своим путем уникальным и искренним!
(Тогда перестанете спешить за всеми и равняться...)
Вас мало хвалили в детстве??
Ценности себя вам не хватает... ( это на проработку к психологу)

И четкий план вам нужен действий. Цели - мечты - проект - действия!
И пошаговое его выполнение. Но не для других... Нет!
А для вас! Что вам действительно важно в этом мире??
( специально задаю масштабные вопросы - ощущение, что вам масштабности не хватает!
Хочется развернуться ... а пока не знаете как )