Вина перед мамой за то что живу своей жизнью
Я начала с ней налаживать контакт, ведь хотелось материнской теплоты. Она у меня не особо нежная, не любит прикосновения. Сейчас мы как подруги, говорим обо всем, у нее есть любовник, ухажеры. С подругами не особо, город у нас маленький, а отчим не давал налаживать отношения с друзьями, унижал ее. После развода, она многое поменяла, снова замуж не хочет( нет подходящего мужчины, да и ухаживать за кем то нужны силы, а она много работает).
Не могу перестать испытывать чувство вины, когда покупаю себе что-то дорогое, думаю о ней, что ей тоже что-то нужно. Еду на концерты в другой город, думаю о том что она бы тоже хотела. Что деньги нужно ей тоже дать, покормить и тд. Я жила несколько месяцев без нее, в те моменты не настолько задумывалась об этом, была куда других своих проблем. Съехать сейчас не могу, война, да и с деньгами не очень. Вдвоем проще.
Не могу с ней об этом поговорить чувствую стыд, что испытываю вину за все это. Хочу чтобы у нее все было хорошо. Я успокоюсь, если она найдет хорошего мужчину, поменяет работу, чтобы не уставать, будет счастлива. Будто без этого, я не могу ее оставить.Я и сама боюсь остаться одна, но и ее оставить не могу, боюсь ей будет одиноко.
Заранее спасибо за ответ. Извините, если слишком сумбурно)
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.