Доброго ранку, Хельго!
цитата:
Можливо й так, але коли кажуть в тебе є рідні і друзі, які допоможуть, а виявляється в мене навіть не має з ким вийти на двір, підкреслюючі, що я самотня
Хтось щось каже, а, може, й не каже.
Можливо, ця установка вже давно сидить в Вашій уяві... і обмежує простір Вашої свободи - як свободи мислення, так і свободи вибору дій щодо задоволення власних потреб.
Реально ічнує два паралельних шляхи виходу з відчуття самотності.
Перший - занурення в минуле, в той період, коли самотність оселилася у Вашому серці. І не просто занурення, а перепроживання тих подій і того періоду, але вже по-новому, з іншим розумінням, іншим ставлення та іншим ресурсом для подальшого життя.
І другий - напрацювання впевненості в собі з виходом на реалізацію особистісних прав людини щодо контактів з іншими, визнання, дружби і таке інше. Власне, про це вище зазначила Алла Володимирівна.
Хочу спитати - чи розглядаєте Ви людей поза колом близьких та теперішніх друзів для спілкування?
Якщо самі себе обмежуєте, то виходить уникаєте усвідомлення власної відповідальності за свій стан і покладаєте її на ближнє коло. Та ще й з претензіями.
От запитайте себе, коли в останнє звертались до близьких і друзів з власної ініціативи?
Що є у Вас їм запропонувати?
Що Ви їм транслюєте (емоції, настрій, ставлення... претензії, образи) під час зустрічей?
Вважаю, що буде доречним для Вас звернутись індивідуально до психолога, бо самотужки вийти зі хронічного стану самотності вельми важко.