Я стала ізгоєм в групі в університеті

Дуже важко щось рекомендувати, не поспілкувавшись з вами.
Про що ви зазвичай заводите розмову? Як би ви хотіли, щоб на вас звертали увагу? Ви вітаєтеся перша, чи хочете, щоб з вами віталися, а ви б відповідали? Що про вас кажуть?
У будь-якому випадку намагайтеся робити так, щоб ви подобалися в першу чергу собі, а потім вже комусь. Слідкуйте за зовнішнім виглядом, він має бути бездоганним. Можете зайнятися фітнесом (наприклад).
Ви повинні бути сильною, красивою та розумною. В університет ви прийшли насамперед за знаннями і всі заліки та іспити треба здати - це ваше майбутнє

Відредаговано автором 28-12-2023 22:54:29

Якщо проаналізувати Ваш текст, то можна зробити декілька важливих висновків.

Чотири місяці тому я вступила в університет і начебто пішла туди, де було не так вже й погано. Це не був ВНЗ моєї мрії, але вчитися там можна було. Не пішла у краще місце, тому що боялася кудись переїжджати.

Ви НЕ відчуваєте власну ЦІННІСТЬ, бо інакше пішли б у той ВНЗ, який був би найкращим для Вас. І своїм вибором ще ЗМЕНШИЛИ власну цінність. І ще Ви надто домашня і боязка. Люди це зневажають. А Ви через свої страхи втрачаєте гарні можливості.

Ще з років 12 в мене зникли всі друзі. З того часу майже всюди відчувала себе зайвою і дуже одинокою. І мені постійно обіцяли, що в університеті стане все класно і я знайду своїх людей і ТД.

Ваша величезна помилка: очікування, що з переміною місця зміниться доля. Такого НЕ буває. Бо людина приносить в це місце - СЕБЕ. А в середині Вас вже давно сиділи і відчуття зайвості, і самотність. І Ви це не міняли, думали, що саме пройде. Саме нічого НЕ проходить. З усім треба працювати.

Спочатку все було непогано, я стала старостою, спілкувалася з одногрупниками, навіть з'явилася більш близька подруга. Але потім все просто з часом почало ламатися. З тією подругою нам стало якось не цікаво разом і спілкування ми зупинили, як виявилося в групі була дівчина, яка бачила в мені конкурентку, а я цього зразу не зрозуміла. Вона налаштувала половину групи проти мене. Я на той час дуже емоційно виснажилися і вирішила, що не хочу бути старостою тому що це дуже не вдячна і безглузда робота. Я відмовилася і на моє місце прийшла вона.

Соціально Ви не дуже пристосовані й не знаєте законів соціуму. А вони доволі жорстокі, і боротьба за увагу, вагомість у колективі та владу часто йде недозволеними методами, маніпулятивними, як в політиці. Ви цього не знали і не враховували. Тепер отримали болючий, але корисний досвід і знання. Якщо хочеш мати вплив та заробити соціальні бали - треба бути готовою до БОРОТЬБИ за місце під сонцем, як в джунглях. Або не вступати в цю систему взагалі. А Ви спочатку вступили, а потім залишили спроби і збігли:

За декілька місяців я дуже сильно віддалилася від усіх, в той час як вся група разом спілкувалася. Зараз я вже просто не можу ні з ким там розмовляти, вже частково і через образи. У них є група без мене і мої одногрупниці, як виявилося, давно ходять разом гуляти і жодного разу не запросили мене.

І таким чином проявили слабкість - саме так і оцінили Ваш вчинок одногрупниці. Тому й не запрошують. Може через зневагу, може ще через щось (наприклад вплив, наговори тої нарцисичної конкурентки).

Мені через все це дуже самотньо там. Я не хочу туди ходити і когось бачити, жалкую що вступила туди. Я завжди мріяла, що в університеті моє життя перейде на новий рівень і я нарешті стану щасливою, але в мене нічого не вийшло.

Не вийшло, бо Ви НЕ ПРАЦЮВАЛИ з собою і очікували, що все зміниться автоматично. Наївні сподівання. А тепер, як результат самоомани - розчарування.

Зараз моя головна проблема це те, що треба змусити себе ходити туди кожного дня, сидіти одною на перервах і відчувати зневагу інших до мене. Не знаю, що робити. Можливості відрахуватися в мене немає, тому що я на бюджеті і платити за контракт я не зможу. І треба там якось відсидіти чотири роки, але мені погано стає навіть від думок про це.

У Вас існує мінімум два виходи з ситуації.
1. Зібратись з духом і ДОВЕСТИ, в першу чергу СОБІ, що Ви здатні себе відстоювати (але чесно, не так як та дівуля) та себе цінувати. Зробити так, щоб Вас почали поважати. Це складно і важко, особливо після такого падіння, але можливо.
2. Залишити університет, бо піти з бюджету теж можна. Хоча потім шансів на навчання буде в рази менше (здається є такий варіант: можна виплатити за це навчання і знову поступати на бюджет в наступному році - треба уточнювати). Але таким чином Ви знову збіжите. Хоча для домашньої дівчинки це цілком підходящий варіант. Правда при цьому вона ніколи не подорослішає.

Я стільки багато написав вище і дав купу підказок. Чого не реагуєте на них? Пропустили повз себе, не взяли до уваги? Чи щось інше?

Річ у тім, що я якрaз бaгaто прaцювaлa нaд собою, були зустрічі з псиxологом. Я нaмaгaлaся побороти стрaxи, нaбути цінності для сaмої себе. І тaкий розпaч оxопив через те, що нічого не вийшло

І ПРО ЩО це для Вас? Який висновок з цього зробили? Бо не написали висновків, просто описали процес і відсутність результату - і типу "додумайте далі вже самі"?

Відредаговано автором 30-12-2023 19:26:18