Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
«— Ви дійсно вважаєте, що будь-яка людина може витягти себе із болота за ...»
Питання від: Анастасія Вік: 17

Що робити коли постійно соромишся своїх емоцій?

Доброго вам дня. Я постійно відчуваю сором за виявлення своїх емоцій в колективі. Я починаю думати, що я занадто емоційна, що мені треба стриматися. Через це я думаю людям, більш тихого темпераменту не подобаюся. Я відчуваю себе краще, коли свою гіперактивність приглушаю, але не коли вона починає брати верх. Я не думаю, що хтось з батьків дав мені цю постанову, що емоції - сором, та я і сама не розумію звідки це взялося. Я знаю, що всі ми люди і повинні виражати себе такими які ми є, але мені дійсно складно це дається. Я не можу вгальмувати їх, але і жити з емоціями які постійно вгальмовую не можу. Зазвичай моя гіперактивність відбувається, таким чином: спочатку неймовірна нудьга та меланхолійний стан, потім різкий підйом і я вже не відчуваю сором за те що виявляю емоції, спілкуюсь з людьми з якими не спілкувалися, а потім це все спадає на спад і я відчуваю що мені не потрібно було цього робити. Через це все, починає боліти голова, підійматися тиск та взагалі відчуття провини за емоції просто душити починає. Чи є якийсь виход з цього стану?
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Добрий вечір!
Вас хтось соромить, зупиняє зараз в колективі, окрім вас?
Що було у дитинстві, коли ви проявляли свої почуття до інших?
Чи була реакція у відповідь від дорослих? Яка була реакція?
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 358700 для Анна Автонділова

Щоб хтось соромив або зупиняв мене в колективі - точно ні, це всього лише мої думки, що я занадто емоційна в колективі і те, що через це мені краще бути тихіше. Щодо питання про те, що було в дитинстві коли я проявляла свої почуття.. Це складне питання, оскільки я сумнівно пам'ятаю все в деталях. В дитинстві я була тихою та сором'язливою дитиною, мені було складно аби контактувати з дітьми свого віку, та за весь цей час я мала одну подругу. Завжди коли я хотіла пересилити свою сором'язливість - ця подруга мене наче зупиняла, та казала, що я надто "не така", і що мені не варто заводити друзів, тому кожен раз коли я хотіла хоч якось проявити свої емоції, почуття до однолітків я завжди думала, що ну ось якщо я це зроблю - всі будуть мене ненавидіти. Щодо реакцій у відповідь від дорослих, мої батьки не забороняли мені стримувати свої емоції або їх не проявляти, але.. кожен раз коли я була емоційно активна поруч з ними (і тільки з ними) їх реакція була позитивною, але от через деякий час вони втомлювались та починали ігнорувати або зовсім змінювати настрій навколо сімейний атмосфери.
Марія Радченко — психолог
Марія Радченко психолог
Дніпро ·
цитата:
але от через деякий час вони втомлювались та починали ігнорувати або зовсім змінювати настрій навколо сімейний атмосфери

Можливо, тут і є першопричина. Бо дитині часто здається, що саме вона - причина переживань дорослих, навіть якщо реально справа в сімейній атмосфері. Тому з'являються думки на кшталт "Я набридаю, я надокучливий, треба бути тихішим, щоб нікому не заважати." Таким чином, "приглушується" внутрішня дитина і людина розучається її чути і проявляти в більш дорослому віці.
цитата:
Завжди коли я хотіла пересилити свою сором'язливість - ця подруга мене наче зупиняла, та казала, що я надто "не така", і що мені не варто заводити друзів

А це так звана дитяча "токсична дружба", бо подруга, імовірно, ревнувала Вас до інших людей, з якими Ви потенційно можете подружитися, тому і зупиняла від проявів емоцій і комунікабельності.
Проте, Ви праві і тому, що
цитата:
всі ми люди і повинні виражати себе такими які ми є

в цьому напрямку і варто рухатись, бажано з допомогою психолога.
Доброго ранку, Анастіє!
цитата:
Чи є якийсь виход з цього стану?

Звичайно, Є(!)
Сором, який змінюється імпульсивною активністю, відійде в минуле, коли в ньому зникне ПОТРЕБА.
Адже насправді, чим спричинений сором, як не сумнівами у ПРАВІ бути СОБОЮ?! Ось це корінь питання.
Тому до коріня треба підібратись і з ним попрацювати у взаємодії з психологом. Відновити почуття самоцінності, розібравшись із обставинами, подіями і почуттями минулого, такими, як, наприклад,
цитата:
В дитинстві я була тихою та сором'язливою дитиною, мені було складно аби контактувати з дітьми свого віку

цитата:
я хотіла пересилити свою сором'язливість - ця подруга мене наче зупиняла

цитата:
кожен раз коли я була емоційно активна поруч з ними (і тільки з ними) їх реакція була позитивною, але от через деякий час вони втомлювались та починали ігнорувати або зовсім змінювати настрій навколо сімейний атмосфери.

Та й не тільки з цими, адже в період дорослішання, напевно, відбувались інші події, що мали суттєвий вплив.

Зазначу важливу деталь - глибока робота з людиною в межах листування на форумі неможлива по суті. Лише ознайомлення, лише припущення, лише пошук напрямків допомоги. Ефективною є індивідуальна співпраця з психологом. З дозволу батьків це можливо і законно, наскільки я знаю.
Також дієвий ресурс - це психологічні групи. Їх відвідування багатьом суттєво допомагає.

Відредаговано автором 18-01-2024 10:33:50

Анастасіє, важливо дійсно бути Собою, проявляти свої емоції.
Але тут може бути ще такий момент.
Ви пишете про колектив.
Але ж колектив, як правило, то достатньо чужі люди.
Можливо Ви відчуваєте недоречність прояву емоцій з цими людьми, бо це дійсно не варто робити?
Колектив в навчанні чи роботі не обов'язково включає людей, перед якими хочеться відкрити свої почуття.
І це нормально.

Важливо, щоб в спілкуванні з тими, кого вважаєте близькими, Ви могли б бути щирою і проявляти свої емоції.
І тут важливо пам'ятати, що навіть якщо близька людина не розділить ваші емоції , або "втомиться"- це зовсім не має "переконати" Вас, що з Вами щось "не так".
Просто люди різні, їх рівень енергії також різний, і це нормально.

Щодо ваших емоцій, то гарною ідеєю щодо виходу їх назовні може бути творчість. Будь яка, яка Вам до душі.

А "гіперактивність" може допомогти в реалізації якихось справ, адже не кожен має високий рівень енергії та швидкості, отже, це може стати навіть вашою перевагою.

А от ваше несприйняття себе важливо опрацювати. Адже це заважає Вам бути Собою і отримувати від цього задоволення.
Доброго дня! Ваші емоції - це ваші різноманітні дитячі стани, це життя, яке б’є ключем. Ви описуєте ситуації, де інші не сильно витримували переживання і у вас сформувалась така сама поведінка до себе.
Сором - це захист, щоб не переживати відторгнення. Від сорому нам хочеться кудись себе подіти і не бути. А вам важливо бути та мати підтримку. Це можна розвивати з психологом, в психологічних групах, де основним дослідженням будуть саме емоції та переживання. Бути живим - це відчувати все і не тільки радощі та ейфорію, а також сум, біль, сором… Вам треба навчитись проживати ці стани і відноситись до них як до погоди, з якою рахуються навіть якщо вона не подобається. За кожною емоцією стоїть потреба і саме наші переживання нас зв’язують з іншими і з собою в тому числі.
Бажаю навчитись користуватись цим даром - почуттів собі та іншим на користь і в задоволення!
...
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?