Патологічна брехня

Вітаю. Добре, що ви визнаєте те, що постійно говорите неправду, це вже краще ніж несвідомі дії. Але по-перше, для того, щоб позбавлятися якоїсь моделі поведінки, або звички - нам треба мати вагомий стимул, якийсь остаточний привід це зробити. Або щоб негативні наслідки від наших дій або бездіяльності - були набагато більшими за позитивні. Оскільки ви замислились після втрати зв'язку з дорогою вам людиною, то чи є у вас такий стимул на майбутнє? Тому що втрата вже сталася, а що вас мотивує змінювати це в подальшому? Ви робили так все життя, якщо переконані що правду ніхто не сприйме? У брехні ж були суб'єктивні плюси, вірно? (я не рекламую брехню як стиль життя, якщо шо))
І по-друге, постійна неправда, і переконання що люди не зможуть сприймати вашу особистість без неї - це на мою думку, свідчить про щось більш глобальне у вашому психологічному стані. Наприклад, це може бути самооцінка, або наслідок травм, негативний досвід, тощо. Тому було б непогано почати з причини, а не з наслідку. Чи ви зможете довіряти спеціалісту? Чи є взагалі хоч хтось теоретично з ким ви могли бути собою?

Доброго дня, Eleos!

Як мені позбутись цієї звички?

Я б радив Вам не поспішати чогось позбавлятись.
Спочатку варто розібратись із сприйняттм свого власного життя. Бо таке визначення

Ну а та у кого взагалі в житті нічого не відбувається також стає нецікавою соціуму.

виглядає якимось спотвореним і БЕЗРАДІСНИМ.

Його можна зрозуміти так, ніби і Ваше життя, і , відповідно, Ви сама - якісь одноманітні, буденні, без краплини цікавості. Словом застій в житті застіної молодої жінки. Невже це ПРАВДА?

Якщо так, то що зупинилось? Що блокує Ваші прояви, дефіцит різноманіття яких доводиться ПРИКРАШАТИ вигадками?

Відредаговано автором 03-03-2024 17:34:37

Доброго вечора Eleos.
Якщо Ви прикрашаєте життєві факти вигаданими подробицями, це для чогось Вам дуже потрібно, навіть якщо самі не розумієте для чого...
І як на мене, відповідь на "для чого?" є у Вашому ж зверненні до психологів:
"моє життя наповнене такими речами, що я переконана, коли близькі про них взнають то тікатимуть стрімголов. Ну а та у кого взагалі в житті нічого не відбувається також стає нецікавою соціуму..."
З одного боку, Вам соромно за якісь свої вчинки, тобто, Ви не пробачаєте себе і не приймаєте себе такою, якою Ви є. А з іншого боку - боїтеся бути для оточуючих нецікавою через обмаль життєвого досвіду та цікавих подій...
Тобто, спершу, себе як ножицями, з усіх боків обрізаєте, потім бачачи, що залишається зовсім нічого від Вас, тому цю порожнечу намагаєтеся "заліпити" штучно своїми вигадками...
Як позбутися такої звички?
Насправді, звичка відпаде сама собою, як тільки Ви побачити свою цінність у своїй цілісності. У Вас, як на мене, велетенська залежність від того, а що про Вас подумають оточуючі люди. І чим сильніше прагнете всім подобатися, тим більше втрачаєте себе, і вигадуєте якусь Вас неіснуючу...
На мою думку, єдиний вихід - це стати самодостатньою та цілісною, а для цього необхідно розібратися, звідки така залежність від того, що про Вас подумають... От Ви пишете "моє життя наповнене такими речами, що я переконана, коли близькі про них взнають то тікатимуть стрімголов..."
А хіба по справжньому близьким людям не цінна Ви сама? Адже, коли люблять та цінують, роблять це не завдяки чомусь, а попри все... І тому їм не те що навіть на думку не спаде тікати стрімголов, якщо близька людина заплуталася, і потрапила в складну ситуацію, а навпаки, стануть ще ближчими і спробують допомогти...
Як до Вас ставилися Ваші батьки?

Відредаговано автором 03-03-2024 19:01:23

Вигадки та прикрашання - прояв СТРАХУ бути НЕПОТРІБНОЮ, остаточно втратити увагу до себе. Бо увага = любов.
Тому що у Вас НЕМАЄ відчуття власної ЦІННОСТІ, якого не дали батьки в дитинстві.
Тож, тому Ви і намагаєтеся ШТУЧНО створити відчуття власної цінності з допомогою брехні.
Eleos, для вирішення питання конче необхідна психотерапія з психологом.