Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 2 години тому: «Ви молодець! І в тому, що дбали про дитину особисто стільки років, і в тому що зараз, не зважаючи на те, як Вам непросто, Ви намагаєтесь дбати про те, як краще для дитини. І це дуж»
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 2 години тому: «Взагалі-то я не мав би Вам відповідати зараз, тому що не мав би жити. Так, казали лікарі моїй мамі, коли мені було лише 3 тижні від народження. "Медицина безсила, ми зробили все що»
Наталия Горская
Наталия Горская 3 години тому: «Відповідальність за стосунки лежить на двох. Можливо Ви і робили щось, що не влаштовувало дружину, але що з цим робити- вона прийняла рішення сама, і обрала вона НЕ прояснювати»
Питання від: nika10 Вік: 15

СЕЛФХАРМ

Я займалася селфхармом, використовуючи ніж із 12 років. До цього постійно намагалася якось подряпатися, поранитися. Коли падала із велосипеда чи на асфальт, першим, що робила, була перевірка тіла на рани. Особливо важливо, аби ті кровоточили і достатньо відчутно боліли/пекли. Не описати словами, у якому захваті я заходилася від їх вигляду. А раптом таких ран не виявлялося: засмучувалася і думала, що умовне падіння було даремним. Така поведінка мається ще з дитинства.
В 12 років, як я раніше згадувала, вперше взялася за ножа. Але лейтмотивом нанесення собі дрібних подряпин було не завдавання собі болю, а дещо інше. Однак тоді я вперше подумала, що робити рани собі навмисно і цілеспрямовано- досить приємно.
В 13 років я вже різала собі тильну сторону долоні. Повністю усвідомлено і із очевидною метою- зробити собі боляче. Я використовувала це як покарання. Робила подряпини кухонним ножем.
В 14 років вже різала ногу, до крові, але зовсім не глибоко. Та одного разу порізала собі ліву руку. Глибоко, не розрахувала силу. На щастя(?) я викрутилася із тієї прикрої ситуації, вдало збрехавши матері. Та словами не донести, який жах я тоді пережила. Я зробила перерву у..у декілька місяців, продовживши імпульсивно наносити собі порізи потім.
Я б порівняла свій селфхарм із хворобою, яка має рецидиви і ремісії. Зараз я маю так званий рецидив. Весь травень 2024 ріжу собі ногу, не можу зупинитися. Насправді починаю боятися, що все стане гірше, бо наразі вже серйозніше, ніж раніше. Однак я почуваю себе так вільно, коли наношу нові порізи. Мою голову постійно мучать страшні жорстокі думки, навколо всі капають на нерви. В сім\'ї нема спокою, жодна людина не принесе розради. Я боюся продовжувати калічити своє тіло, але в мене не виходить знайти каліцтву рівноцінну заміну.
Що мені робити?
Чи мають значення такі ранні прояви прагнення до самокалічення?
Чи є місце мазохізму(чомусь, це звучить смішно. Проте я почуваюся так, неначе отримую справжнісіньке задоволення від подібного болю.)?
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

"В 12 років, як я раніше згадувала, вперше взялася за ножа. Але лейтмотивом нанесення собі дрібних подряпин було не завдавання собі болю, а дещо інше." - Що інше? Напишіть будь ласка.
"Чи мають значення такі ранні прояви прагнення до самокалічення?" - звичайно.
"Чи є місце мазохізму(чомусь, це звучить смішно. Проте я почуваюся так, неначе отримую справжнісіньке задоволення від подібного болю.)?" - зовсім не смішно, ні по відношенню до Вас, ні по відношенню до мазохізму взагалі, якщо розумієш, що привело людину до цього.
...
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?