Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
«Життєвий шлях схожий на пригоду. Повертаєте, змінюйте напрямок, рухайтес...»
Питання від: nik91d Вік: 20

Як це пережити?

Вітаю👋🏻
Два місяці тому я була на сьомому небі від щастя, тому що дізналась про вагітність. Це була перша вагітність, не дивлячись на молодий вік, дуже очікувана. Я робила максимально все для того, щоб вона протікала добре. Але пʼять днів тому, коли прийшов час першого скрінінгу, я почула слова : « вагітність завмерла», і в мене просто пішла земля з-під ніг. Я знала, що таке трапляється, але була впевнена , що це обійде мене.
Це нереально важкий моральний і психологічний біль, мені здавалось , що я змирилась з цим після того, як зробили чистку і я зрозуміла , що точно дитинки не буде , але наступні 3 дні я не можу перестати картати себе. Мені здається, що в цьому моя провина і в мене доходе до істерик і зривів , в мене поруч є підтримка чоловіка та сімʼї, але всередині я зʼїдаю себе, відчуття ніби в мене забрали душу. Ззовні я посміхаюсь і кажу, що все добре , але всередині я ніби померла в той день, коли дізналась про це. Я не знаю як з цим справитись , та заспокоїти себе , як нарешті справді змиритись з цим і пережити цей період.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Завмерла вагітність - складна тема, яка здатна потрясти життя будь-якої жінки.
Завмерла вагітність може бути пов'язана з генетичною патологією.
Плід формується з генетичною помилкою, тобто сама природа вважає їого нежиттєздатним.
Не кожна втрачена вагітність – явне зло. Так природа подбала про те, щоб виправити генетичну помилку. У дитини були несумісні з життям відхилення у розвитку.
Вашої провини у цьому немає.
Дайте собі можливість прожити Ваші почуття. Не треба говорити собі «я не плакатиму, я сильна, я стримаюся». Є лише один спосіб завершити сумування — прожити свої почуття, не зупиняти себе, не намагатися бути сильною
Дуже важлива підтримка оточуючих. Як правило, треба людям прямим текстом говорити, що від них потрібно. Наприклад: «Приходь, будь ласка, приготуй мені суп. Я зараз не можу готувати, а їсти треба». Або так: "Приходь і дай мені просто поруч з тобою помовчати і поплакати"
Щоб тривоги при наступній вагітності було менше, важливо відгорювати цю втрату і дати дитині її особисте місце у своєму житті, у своєму серці, визнати її. Зрозуміти, що є її місце у материнському серці. І є місце для майбутніх дітей.
Зараз, коли Ви зіткнулися з такою ситуацією, здається, що довкола Вас — один біль.
Але через якийсь час крізь цей біль ви почнете трохи бачити життя. Поступово болю поменшає, а життя — стане. більше. Все тому, що життя більше за біль. І любов до дитини більше, ніж біль.
Через якийсь час, можливо, залишиться тільки велике кохання у вашому серці. Ви вже назавжди мама цієї дитини - незалежно від того, скільки часу вона прожила. Пам'ятайте та знайте: Ви хороша мама для своєї дитини і Ви їй залишитеся назавжди.

Відредаговано автором 21-08-2024 03:06:01

Ірина Миколенко — психолог
Полтава ·
Чтоб это все прожить и пережить нужно время ... и много времени.
Конечно вам очень тяжело... и знаете если не хотите улыбаться не улыбайтесь... не надо сейчас вам наигранности... будьте естественной.
Делайте все от импульса - проявляйте эмоции - плачьте... не держите это горе в себе.
Вам нужна сейчас - психотерапия с психологом.
Очень хорошо, что вас поддерживает муж и семья.
Понятно что корите себя... но если вы говорите, что старались и ответственно подошли к беременности - то вам объективно не за что себя корить.

Знаете сейчас скажу слова - может вы их не сразу воспримите - а только через время.
(Такие более философские нюансы).
Это Судьба!
Значит малышу еще не время рождаться было... ( воплощаться на этой земле)
Возможно вы психологически, еще может не были готовы к детям ( и такое бывает)
Хотя вам кажется сейчас - что готовы были. Всетаки вы сами сказали - что юны еще.
И да, такое к сожалению бывает у женщин... организм очень сложная конструкция - не всегда все можно предусмотреть - плюс бывают и врачебные ошибки - не правильное лечение и т д
В такой теме много факторов - которые могли повлиять - необязательно именно ваши действия.
Банально стресс - перегруз по работе - или плохое питание - нюансы интимной жизни секс и т д.

Пройдет какоето время и вы восстановитесь! Постепенно потихоньку - но восстановитесь!
Главное у вас есть любящий муж - который вам подарит еще деток.

Это жизнь... а она бывает разной...
Но главное не отчаивайтесь!
Значит это испытание вам надо пройти!
Сил вам!
Сочувствую вам. Это очень тяжело. Знаю на своем опыте.
Проживается это как любая утрата - дать себе время, возможность выплакаться, прожить все, что есть на душе, разделить с кем-то переживания, не закрываясь и не оставаясь один на один с проблемой.
Если есть возможность - обратитесь к психологу.
Часто близкие в искреннем желании помочь начинают делать то, что усугубляет состояние - пытаются обесценить (да ладно, еще родишь/да маленький срок, что ты убиваешься/отвлекись уже, хватит страдать), пытаются утешить (значит так надо было/это судьба/значит не время).
Подобные слова приводят лишь к тому, поддержка не чувствуется и появляется еще и стыд, что так долго плачешь, и страх говорить про это, потому что снова услышишь привычное в ответ.
Поэтому важно сказать близким людям, мужу, что вам важно прожить и отгоревать свою утрату. А она есть и большая, несмотря на совсем маленький срок.
Улыбаться и делать вид, что все ок не стоит. Так вы и себе не даете возможности прожить истинные чувства и близких вводите в заблуждение, поскольку сложно догадаться, что у вас на душе и поддержать вас, если вы демонстрируете другие чувства.

По поводу вины вашей, то ее нет. На ранних сроках часто происходят срывы - так природа заботиться, чтобы рождались здоровые дети. Это не утешит вас, но говорю это к тому, что вы никак не влияете на этот процесс. Все, что было в ваших руках, вы делали - ждали своего малыша и радовались ему.
Мне искренне жаль, что так вышло

Відредаговано автором 21-08-2024 12:36:33

Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 370197 для Ирина Константиновна

Дякую, останні стрічки запали в серце і змінили моє бачення на цю ситуацію
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 370209 для Валентина Михайловна

Дійсно так і є, рідні хоч і поруч і підтримують, але слова : « нічого страшного, ще народиш» і тому подібні, які ви написали, я чую постійно, тому і ззовні роблю вигляд, що вже відпустила цю ситуацію. І я розумію їх, тому що вони не знають як правильно підтримати , їм не знайома ця ситуація. Дякую вам за ваші слова.
Вы можете открыто сказать, как есть - "Подобные слова меня ранят, не говорите так пожалуйста. Я понимаю, что вы хотите меня поддержать, помочь, но это не помогает, а делает больнее. Сейчас мне плохо, я горюю за своим малышом. Да, другого я рожу, но сейчас мне тяжело"
Возможно вы знаете, какую бы вам хотелось получить поддержку. Например, попросить обнять и молча поплакать. Или может просто послушать вас, покивать и посочувствовать.
Так вполне нормально будет сказать. Возможно ваши близкие и не догадываются, как вам больно
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 370214 для Валентина Михайловна

Дякую за пораду, ви праві
Вітаю вас!

Співчуваю вашій втраті, бо це це є велика втрата. Її треба оплакати, відгорювати. Спробуйте віднестись до цього абсолютно серйозно, як до даної реальності яку треба прожити, бо зараз є сум, біль, горе. Назвіть якось цю дитинку, попрощайтесь і подякуйте її за той короткий період вашого спільного життя та серцебиття один об одного. Вона точно вже ініціювала вас у материнство, хоча воно було коротким і не до кінця щасливим. Розумієте, з будь-яким материнством дівчина втрачає свою наївність, а у вас точно відбулась і власна втрата дитини і свого якось безпечного дитячого стану. Дуже багато жінок проходять це випробування і тут немає вашої провини. Це вибір і дитини піти, побути стільки стільки їй потрібно. Зробіть щось хороше в пам’ять про цю крихітку життя і хай ваша любов здолає цю печаль! Співчуваю і підтримую вас! Якщо буде дуже важко, рекомендую вам психотерапію!
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 370227 для Алла Володимирівна

Дякую вам. Щодо назвати дитинку, я згадала, що за день перед тим, як про це дізнатись, мені приснилось, що я народила дівчинку, думаю це було якось повʼязано…
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?