Скочуюсь в прірву

Привіт
Втратила репутацію на роботі
На яку ще навіть не поступила
Я знайшла по обяві роботу з плаваючим графіком
Бо так мені треба через догляд за родичем два рази в тиждень в ін. населеному пункті
Через це не працювала я аж 2.5 року
Живу з чоловіком, дітей не маю
Довгий час працювати навіть не хотілося
Думала навіть повернутися до батьків
Сиділа в ступорі і в воєнному стресі, листаючи стрічку
Так, багато хто рве і мєтає під час війни, а я зас**нка
Впала ледве не в паніку
Єдина розрада - 1р./4 дні я в селі + коти
Але настає час знайти роботу
Знаходжу
Наче не офіційну, але для досвіду
Колективно-компанійську
Купа різних нових штучок, цікаву
Почала стажуватися
І мене як скручує ізсередини - то надто багато всього, то співробітник уходить у відпустку, то обіцяють через 3 дні вже до роботи
А робота з касою, в мене внутрішня паніка
Потім тато об\'явив мені, до в нього на роботі є вакансія, на 1/4 суток. В мене знов паніка - а раптом...
То треба було типу від тієї відмовитися?
Дилема і бетоно-думко-мішалка в голові
Чоловік відмовляє від від 1-ї роботи, бо йому не подобається графік в 2 зміни - з ранку до обіду і з обіду до вечора. Хочеться домашньої їжі під час блекаутів, а я підлаштовую графік мол як мені вигідно, щоб в село їздити. І що в пріоритеті в мене не наша з ним сім\'я. Хай вирішать як доглядати без мене. Ти втомилася, захворієш, то родичі тобі не поможуть. Бо давно вже родич може побути й сам, вірніше з братом. З цим згодна частково, але в селі з доглядом чужих в хати не пускають.
(Корила себе потім за те, що нафіга я йому розказала з якою ціллю я саме такий графік шукаю, це ж мені треба робота, а не йому. Бо я не знаю чи хочу залишитися з ним, але залишаюся через фінансову сторону і що ми давні друзі).
Просто раніше жили/не тужили, а зараз проблем додалося. В моєї сім\'ї. А в нього ні - робота/смаколики/комп., то так і залишилися. Його батьки не вішають себе на дітей, хоча й хворі.
І набридло, що мені вказують що робити.
Туди їдь, бо треба, туди не йди, бо там пісок.
Хоча й сама довгий час підлаштовувалась під всіх.
А тепер на голову сіли, виходить?
Коротше, я ж про роботу.
Сниться мені сон, якого я дуже лякаюся.
І інтерпретую, що йти туди не треба. Це 4-й день стажування.
Сиджу увесь наступний день з реальною головною біллю.
Пишу надвечір колезі, що захворіла, тому не прийшла.
Мала йти в 2 зміну.
На 2-й день дилема їхати чи ні до родича.
А в 1-шу зміну могла б сходити на стажування.
Але настають Крит.дні, мене слабить конкретно, я не пішла ні туди, ні поїхала на село. Відмазка, що живіт.
Легенда на (ще не на) роботі, що я хвора.
І ні туди і ні сюди, весь день ступор.
Третій день те ж саме, симптоми продовжуються, написати сміливості не вистачило.
Думаю напишу зранку, що повертаюся.
Ітого я 3-й день як г* в ополонці.
Але то стрічку сколю, то живіт втамомввала самозадоволенням
Не вмію я витримувати самовпевнену брехню, щоб прийти і сказати: якщо вам ще потрібен адміністратор, ч готова працювати.
Кому це сподобається, що людина тільки прийшла на стажування, відразу в кущі і мовчить.
Не знаю про що написати.
Я родича ще не відучила, що хочу приїжджати рідше, хоча й казала, що шукаю
Зате (чогось) похвасталась, що ходила на стажування
І пішли коментарі - тобі це не дуже підходить і т.д. А я дуже не люблю і не вмію, коли мене не підтримують свої ж.
Надто себе накручую, а потім як перепитаю, то виявилося, що думаю не так.
Мозок занадто напружений, постійно в аналізі і в шухері: як би чого не трапилося.
Чоловік каже - як хочеш.
А я ж знаю з якою ціллю я хочу працювати саме там.
І він зрозуміє, що я свою ціль продовжу реалізовувати.
Ми емоційно не зовсім підходимо один одному.
Просто я виходила заміж щоб втекти від авторитарних батьків.
Але нерідко вивалюю свій внутр.стан, бо хочеться довіритися.
Спроба розлучитися вже була. Але це було так: ти знаєш, а чи не думав ти про те, що те, що не дали нам батьки, ми можемо дати своїм дітям? Я хочу розлучитися і т.д. Я останні місяці з тобою думала про те, чи залишатися нам разом.
(Соромно мені за те, що частково дійсно використовую його).
Він - ні, я ж казав, що не хочу. І ти що - ці місяці мене використовувала? Кажу - ні, а хіба чол.не має забезпечувати дружину?
А я дійсно придумала план - доки не вирішу своє становище, побуду з ним.
Тим більше сам раціонально вмовляв обдумати.
Думала я недовго, після добового візиту до родичів, сказала, що мабуть я поспішила і у нас надто багато спільного, ми можемо спробувати ще.
Інтиму нема давно, я б наче й хотіла, але через нерви і совість, постійно зайнятий мозок, я просто розбазарюю енергію. Вночі нерідко погано сплю, жахи сняться. На тривоги більше пофіг, ніж на власні рефлексії.
Але в той же час вдома почуваюся одночасно і як в коконі і соромно за те, що втрачаю соціалізацію..
Не їздити і хочу і не можу, то рідний дім. За 2.5 роки багато встигла допомогти. Чоловік з сім\'єю не спілкується.
Кордони виставити важко. Як дзвонить хвора мама і розказує проблеми чи новини, я знаю як вона мене потребує. А я не можу розказати про свої, бо це буде - так влаштуйся он там (до прикладу, робоча якась спеціальність), ближче до нас.
І ось ця купа купезна всього просто часто відключає мій мозок - замість вирішення чогось - тік ток чи ютуб.
Пройти стажування просто труханула.
Хоча вже потім зрозуміла, що місце було б майже ідеальне - працюють і в тривогу і з генератором, 10 хв. від дому,і графік плаваючий.
А ще я помітила, що стала свого роду мазохістом - щось довго боюся, пропущу, а потім сиджу і корю як так можна було. Тоді сміливості не вистачило, а зараз пізно, прикро і боляче. Якась залежність від адреналіну.
Так я пропустила вже кілька робіт, візит до психолога і знаючих людей.
Грошей жаль у чоловіка просити - казав, що дасть на що завгодно,якщо знатиме, що залишуся з ним.
Хотіла сама влаштуватися.
Потихеньку скочуюсь в прірву, самій собі дані обіцянки (що влаштуюся, обдумаю план, щоб не в ущерб нікому, і репутацію чоловіка зберегти), але інша частина мене люто саботує, бо зона комфорту в мене вже є.
Думки про пасивний суїцид чи хворобу. Щоб ніхто не чіпав, щоб я сама вирішила що мені робити. Але совість також заїдає. Хочу велику паузу, щоб зупинився час.
Кордони не вибудувані, всі від\'їають від мене по шматочку, надто довго накопичувала проблеми, ховалася, тікала.