Що мені робити? Моя мати повісила занадто великий тягар…

Це все дуже поверхнево, якщо придивитись ближче, то можна дізнатися ще більше жахіть…

Моя мати та батько, скинули всі свої проблеми на нас з сестрою. Моя мати (45 років) ніколи не працювала, не навчалась окрім школи. Її мати (моя бабуся) страшенно пила після смерті дідуся, моїй мамі було 16 тоді, окрім мами було ще 4 молодших дітей та старші. Молодші мої дядьки та тітка ходили та просили в людей поїсти, а потім стали красти і дядьки все життя провели у тюрмі. Ще багато є деталей жахливих про її дитинство…

Мамі було 20 коли вона почала зустрічатися з моїм батьком він був на три роки молодший. А через рік народилася я, а ще через рік сестра. Моя мама повинна була сидіти з нами, а батько працювати, але він пив та вживав наркотики і єдине що він робив, це копав металобрухт і це були єдині кошти. Але потім мама народила братів. І ми жили за кошти від держави. А також в мене були гарні дідусь і бабуся з татової сторони і вони допомагали.
Ще одне, і дуже важливе… у нас вдома був завжди страшний безлад і мама впадали у якісь приступи лінощів вона або дивилась кіно, або читала, грала… а на нас було байдуже. Я сиділа, купала, прибирала (як вміла) за братами та у хаті, дякую, що було де взяти приклад окрім дому. В неї були приступи агресії (вона не била, тільки кричала)… а загалом їй було байдуже на нас, завжди. Інколи держава нам нормально платила і ми могли щось собі купити, або смачне зʼїсти, але мама не вміла розумно користуватися грошима і витрачала на все підряд… а ще були борги, за світло, за воду, у магазинах… потім батька посадили. Ми переїхали, вона народила ще одного хлопчика, вийшла заміж… але загалом вона не змінилася і вони розійшлися. А потім помер мій батько, хоча ми і не бачилися 7 років (помер від наслідків вживання наркотиків) і взагалі ніяк не проявляв себе як батько. Ніколи.

Моя сестра завагітніла дуже рано, народила у 15. Її хлопець був жахливий і старший неї. В мене був хлопець який з часом став допомагати мені фінансово, я стала підробляти на сайтах знайомств для іноземців, а також вступила на заочне навчання… я змогла купляти моїм братам одяг, їжу, шкільне обладнання, подарунки та балувати інколи . Але наші стосунки не були ідеальними і ми розійшлися. Моя сестра розійшлася з чоловіком і залишилася з дитиною одна. Він їй не допомагає зовсім, вона працює - для нашого містечка вона нормально заробляє, але половину вона витрачає на братів. Мамі вже нічого не платять, вдома повна антисанітарія, вона не займається дітьми… вона днями щось дивиться і дивиться, інколи забуває приготувати щось їсти навіть… ми не маємо права на своє життя, нам не дали навчання, не дали якихось основ життя, тільки одні проблеми… я боюсь бути схожа на батьків… але я розумію, що у мене самої купа проблем психологічних, фінансових, а братам треба вчитися і забрати їх звідти, їм треба нормальне дитинство… інколи ми сиділи голодними і нам нічого було вдягнути зимою, ми пропускали школу, погано навчалися, були проблеми з соціальним життям, було лячно, що нас заберуть у притулок, в нас не було нормального дитинства і в них немає… Що я можу зробити? Я не можу більше так жити…
Мама начитана і розумна, добра, вона любить нас, в неї немає ніяких класичних залежностей окрім паління… але вона не чує нас, не слухає, їй все одно на соціальні служби, вона боїться нас втратити, але нічого не робить… я не хочу щоб їх забрали до інтернату, але що я можу зробити? Що мені робити?