Розчарування в людях

Доброї ночі!
Нарцисичних людей справді трапляється досить багато (за статистикою навіть до 10%) - а саме таких Ви описали: брехливих, театральних, лицемірних, егоїстичних, завидющих, маніпулятивних, знецінюючих, ігноруючих тощо. А Ви ще до того й обпеклися в спілкуванні з такими. Тому ймовірно зараз "дуєте навіть на воду", про всяк випадок. Можливо й серед рідних був хтось подібний - тому й підпускали до себе таких. Це розповсюджена історія. Мені вона теж на жаль знайома. І я також дуже уважно придивляюся до тих, з ким знайомлюся. Але вже навчився досить швидко розрізняти нормальних, людяних від вищезгаданих.
Тут головне: спочатку давати новій людині можливість проявити себе та давати певний кредит довіри, не надто великий, але давати. І уважно придивлятись. Підпускаючи до себе повільно. Та з обережністю.

Доброго ранку Varda!
Є поняття "ідеалізація". Ідеалізувати можна людей, і самі стосунки. Як на мене, основна причина всіх розчарувань в тому, що з дитинства Вам було властиве таке дуже ідеалістичне сприйняття людей, яке базується на внутрішньому розумінні "як повинно бути правильно". За молодості більше сил, більше енергії, і ще не накопичилася "критична маса" розчарувань, тому Ви якось закривали очі на не співпадіння внутрішнього уявлення про стосунки та людей і зовнішнього. А потім, коли ставали старшими, з позиції "рожевих окуляр" Вас перекинуло в кардинально протилежну сторону - позицію повного неприйняття того, що всі люди не ідеальні.
"Завжди шукала глибоких, чесних, простих людей, щоб без заздрощів, пересудів за спиною, щоб цікавились моїм життям та моїми почуттями".
Не хочу Вас розчаровувати, але насправді ніхто не може краще нас зрозуміти та нам поспівчувати, і нами цікавитися, аніж ми самі. Окрім того, щоб мати таке порозуміння, потрібно не один рік вибудовувати гармонічні стосунки. А отже, очікуванням від всіх розуміння - це суцільна ілюзія. Тому, якщо такої підтримки ми шукаємо в інших, чи не варто замислитися, а чому такої опори не знаходимо в собі? Які внутрішні, нереалізовані, швидше за все, дитячі потреби, закриваємо пошуком підтримки в інших?
До речі, а які стосунки з батьками були у Вас в дитинстві? Чи отримували Ви від них любов, тепло, достатньо розуміння та уваги?
І ще. Що насправді рухає Вами в бажанні всіх зрозуміти, підтримати і допомогти? Чи не внутрішнє нереалізоване бажання дитини, яка у такий спосіб хоче показати своїм батькам, як би вона сама хотіла, щоб вони почали до неї ставитися?

Доброго дня!

Як перестати вороже сприймати оточення та розширити коло спілкування, знайти близьких по духу та принципах людей?

Ваше питання наскільки актуальне, настільки ж і багатошарове. Тому потребуватиме обережного і водночас ретельного дослідження передумов його виникнення. Тобто варто дослідити причини ворожого сприйняття оточення(!) Це перший крок.
Ось точка уваги

В молодшому віці на ці якості людей просто закривала очі і мала велике коло спілкування.

Проглядається певна модель - аби мати велике коло спілкування, потрібно закривати очі на

хитрість, брехливість, немає щирості

Чи справдився такий підхід? Питання, здається, риторичне. Зате стає зрозуміло, що вибір робили на користь уваги до себе за рахунок конформізму(!) Тобто деякою мірою за рахунок зради власних цінностей.
І от як після довгих років життя з заплющеними очима не потрапити в ситуацію розчарування?!

Наразі, коли знайомлюсь з новою людиною, одразу наче сканую, вдивляюсь, аналізую її поведінку і роблю висновки (звичайно попередні і не завжди обгрунтовані).

Ваші слова можна трактувати таким чином, ніби ви надсилаєте людям послання - я тебе зараз просканую, чи не брехло... ти, а потім вирішу, наближатись до тебе чи ні.
Звісно, люди відчувають вашу не дуже прихильну до них налаштованість і ... відходять у бік. Точніше, ви їм не залишаєте вибору.

Мені не вистачає тої легкості і довіри, яка була в молоді роки.

Так ви сумуєте за звичкою уникати зустрічі з реальністю, як в молодості шукали великого об'єму спілкування з людьми, частка яких не відрізнялась чеснотами?

Відредаговано автором 21-11-2024 12:06:40

А можете рассказать, в ком вы видите то, что описываете?
В чем выражается эта хитрость, вранье?
Нет ли у вас склонности к категоричности, сложности с принятием людей?
Важный момент еще, как вы выбираете людей и как строите отношения?
Отношения (любые) это всегда две стороны. И тут важно разбираться, какой вы вклад делаете в отношения?
Я еще хорошо бы детально разобраться в том, что для вас игнор, какой поддержки и внимания вы хотите от подруг, говорите ли про это? Насколько вы открыты?
Ведь часто мы думаем о себе совсем не так, как выглядим реально со стороны. И этот момент важно разобрать.

В целом, у вас запрос на индивидуальную работу

Добрий день!

Зовнішня реальність є відображенням внутрішньої. Тому треба розбиратись, що сталось з вами, що ви почали бачити людей і світ навколо ворожим, що підірвало довіру і що саме зараз відбувається у вашому житті. Світ ніколи не був ідеальним і так у певному сенсі він суперечливий, але яким ми його бачимо, на чому концентруємо увагу залежить від нас самих. Тому вам варто почати досліджувати ваш внутрішній світ, щоб знайти відповідь на своє питання і мати можливість змінити це.

Доброе Утро!

Да с годами мы все в чемто разочаровываемся... и мир становится уже не таким красочным как раньше...
хотя мир - он разный... и для каждого тоже разный...
У вас много ожиданий от людей - что вот они должны обязательно вас уважать и ценить - как вы их.
То есть поидее оцениваете людей - своими мерками - так как сами к ним относитесь - хотите такого же и к себе отношения.
Что Справедливо!
Но люди свободны и вольны в своих проявлениях, и они сами решают как, и к кому относится ( порой заслужено - порой не заслуженно)
Смотря какая у человека - оптика - система ценностей - жизненный опыт - характер и т д.
Так что тут ждать от всех - именно уважения или принятия - это загонять себя в ловушку и иллюзию дружбы.

Избирательности в людях лучше всего учится, и более глубинно на человека смотреть - не спешить его заносить в друзья.
Тоесть опять же, не строить себе преждевременных ожиданий.
Но и не отсекать себя от общения с людьми - давать шанс себе - прежде всего себе, на новое знакомство и общение.
Тут важен баланс!
Ну и прорабатывать - свое внутренние раздражение и разочарование на людей и на жизнь.
(потому что, судя по всему накопленно этого всего - у вас не мало за года)