Питання стосується відносин дорослої доньки з мамою та молодшою сестрою

Мені так прикро .... І прикро, насамперед, за дитину, яка, мимоволі, опинилася заручником цієї ситуації. Спочатку бабуся стала для дитини справжньою мамою, у той час, як біологічна мама повела себе, як "зозуля". І зараз забрала дитину не через велику материнську любов, яка раптом прокинулася, а через образу, що її змушують стати для дитини .... мамою.
Що робити в такій ситуації? На превеликий жаль, це питання теж не про дитину, вона не може, поки що, задати таке питання психологам. Вона просто змушена жити в такій ситуації.
Що ж робити дорослим? Ви вже й так зробили для дитини дуже й дуже багато. Але інколи буває, що саме найважче, в певній ситуації змусити себе не робити .... нічого. Поки що. Дати час і можливість мамі дитини, спробувати побути для неї мамою

На прохання забрати дитину на свої вихідні донька реагує дивно . Забирає дитину , забирає речі , виїзджає з квартири, арендує інше таке саме житло.Онуку до бабусі не відпускає, сама теж не приходить, на смс та дзвінки не відповідає, як ображена дитина. Ображає молодшу сестру, грубить мамі.Наладити стосунки не вдається, так як зовсім не іде на розмову.
Що робити а такій ситуації? Чому донька так себе поводить?

Алла, доброго дня!

Неможливо точно відповісти, що відбувається з Вашою донькою. Напевно, тільки вона про це знає. Але можна допустити, що вона за щось на Вас ображена.

Якщо зараз вона не готова до розмови, навряд чи вдасться налагодити стосунки шляхом наполегливих дзвінків чи повідомлень. Іноді це лише посилює бажання людини ще більше дистанціюватися.

Можливо, варто написати їй один спокійний лист або повідомлення без звинувачень і вимог. Наприклад, що Ви сумуєте за нею та онукою, що хотіли б зрозуміти, що між вами сталося, і готові вислухати її, коли вона сама буде до цього готова. Головне, щоб у цьому зверненні не було спроб довести свою правоту, а було щире бажання зрозуміти її.

Водночас важливо пам'ятати, що донька — доросла людина. Вона має право самостійно вирішувати, з ким і як будувати стосунки, навіть якщо її рішення завдає Вам сильного болю. На жаль, вплинути на нього силою або переконаннями неможливо.

Напевно, є ще питання Вашого стану із-за почуттів до онуки. Ви сім років її виховували, були поруч із нею, а зараз раптово втратили можливість її бачити та спілкуватися. Це важка втрата, яку цілком природно переживати як горе. Тому зараз важливо подбати і про себе.

Якщо ситуація не змінюється, а біль стає нестерпним, є сенс звернутися до психолога. Це не змінить рішення доньки, але допоможе Вам пережити цю кризу, впоратися з почуттям безсилля та знайти спосіб жити далі, не руйнуючи себе постійними спробами зрозуміти те, на що поки немає відповіді.