ДЕДУКЦІЯ

ДЕДУКЦІЯ

Дедукція — логічний метод умовиводу, при якому висновок виводиться з одного або кількох загальних положень (посилок) і проєктований на конкретний випадок; за умови істинності і достатності посилок дедуктивний висновок логічно випливає і має необхідний характер. У психології дедукцію розглядають як форму мислення, досліджують її розвиток, помилки та фактори, що впливають на сприйняття й оцінку посилок і висновків.

Простими словами

Це спосіб думати, коли з загального правила або твердження роблять конкретний висновок про випадок або особу. Якщо вихідні припущення вірні й правильно побудовані, висновок неминучий.

Приклад

Усі люди смертні; Сократ — людина; отже Сократ смертний. (Класичний силогізм, де висновок логічно випливає з двох посилок.)

Образно

Дедукція — як застосувати універсальну інструкцію до конкретної ситуації: маючи загальне правило, «одягаєш» його на окремий випадок і отримуєш результат.

Важливо не плутати

Відрізняється від індукції: дедукція виводить логічно певні висновки з загальних посилок, тоді як індукція узагальнює з окремих спостережень і дає ймовірні, а не гарантовані висновки. Також відрізняється від абдукції, яка формує припущення‑гіпотезу як найімовірніше пояснення спостереження, але не забезпечує його логічної необхідності.

Джерела терміну

Назва: ПСИХОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Автор(и)/укладач(і): В.В.Синявський,
О.П.Сергєєнкова/ За ред.. Н.А.Побірченко

Рік випуску: 2007

Назва: Сучасний тлумачний психологічний словник

Автор(и)/укладач(і): В.Б. Шапар

Рік випуску: 2007

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини