Відчуття ніби люди повинні заслужити мене.

Привіт, я не високомірна і не чсв, я так думаю, поважаю людей і зараз вчуся відмовляти правильно, але в мене часто відчуття,яке псує мені життя,хоча може і рятує я не впевнена.Коли я зустрічаюся з хлопцем і він хоче сексу я відмовляю бо з‘являється відчуття ніби він цього не заслуговує,я йому не довіряю, і знаю шо він буде хотіти все те ж саме в замін.Так само з батьками, коли просять про допомогу я злюся, бо не хочу це робити, але знаю шо мушу бо вони не даватимуть мені грошей на університет, вони не говорять так напряму ,але я це знаю.Тобто мене злить коли все робиться якось по відчуттю договорю взаємовигідному.Мені хочеться шоб все робилося по бажанню і безкорисливо.До себе хочу такого ставлення: шоб щось робили через сильну любов до мене, безкорисливо і не чекаючи нічого в замін, а я так само буду робити але суто через любов і щирість.Хочу шоб від мене не просили нічого в замін,якшо шось роблять, це нормально чи в сучасному світі це не можливо?Я сподіваюся ви розумієте, і не знаю чи зімною шось не так, може я справді якийсь прихований нарциз, чи шось таке