Live:
question author 29 minutes тому: «Реакція на відповідь № 391841 для Віталій Вікторович Бондарчук Більше того, коли я була ще не заміжня і потрапляла в такі ситуації, я якось скорі»
question author 31 minutes тому: «Реакція на відповідь № 391841 для Віталій Вікторович Бондарчук Ні, немає такого почуття. В мене навпаки йде усвідомлення чому вона так реагує, я »
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 2 hours тому: «Будь ласка) "Помічаю, що вона до мене приходить як до подруги, а не до психолога:) тому авторитет падає + вона все одно в стані депресії і напевно вона повинна її прожити, бо слов»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: jenaz3 Age: 17

Не справляюсь со своей жизнью

Не справляюсь от слова совсем, и это происходит уже очень давно, просто чем старше становлюсь тем чаще и сильнее появятся это чувство.
Я посещала психолога, но это количество сеансов которое происходит реже чем раз в месяц, не даёт никакого эффекта, поэтому что я даже не успеваю сформулировать ВСЮ свою проблему, потому что у меня уже нет какой-то конкретной "проблемы" мое состояние начало задевать все сферы моей жизни.
По хорошему я думаю мне бы стоило ходить каждый день пару часов (первое время) чтобы я могла все объяснить. Но понимаю невозможность подобного (в финансовом плане/неодобрение семьи+период экзаменов и поступления поэтому я должна уж точно не о псих. помощи думать) поэтому стараюсь как-то " вывозить".
Замечаю за собой что делаю минимум который от меня требуется (и то не всегда получается) тоесть стараюсь ухаживать за собой, ходить на учебу и дополнительные, поэтому даже когда возникает желание заняться хобби или написать конспект я не могу этого сделать. Нахожу любые поводы чтобы не проводить время с друзьями, предпочитаю вместо этого заняться учебой, но зачастую это время просто сижу в телефоне, потому что нет сил.
Семья к сожалению не поддерживает только говорит "все равно как ты себя чувствуешь ты обязана делать это и это", Эти слова мне немного помогают на какое-то время я решаю забить на свои чувства, и делать все как нужно, но меня хватет не на долго.
Я перестала верить что что-то получится, и стала ненавидеть эту поддержку со стороны окружающих что "все будет хорошо, ты все экзамены сдашь и поступишь и тд" хотя я объективно оцениваю свои силы и понимаю что минимум 1 предмет я завалю, чувствую что когда это случится я смогу вдохнуть спокойно потому что больше не придется стараться, .и можно не будет делать этот "требуемый минимум от меня" .
В последнее время меня поддерживает только мысль о том что все это не вечно, и смерть всегда рядом, если мне покажется что это уже точка "невозрата" с которой я не смогу ничего сделать и представить возможные варианты будущего. Иногда думаю о том как прекрасно было бы быть сиротой, потому что нет людей которые пытаются держать тебя в рамках "ты должен учиться, работать и быть счастливым и тд" ты банально никому не нужен и не кому за тебя беспокоиться, поэтому не нужно делать то в что тебе не хочется.
Как то так, просто поток мыслей, я не надеюсь получить помощь на этом сайте, просто хотелось написать.
Спасибо что прочитали. :D
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?