Live:
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 2 hours тому: «Вітаю ! Мені здається, Ви точно не вигадуєте своїх відчуттів. Якщо всередині є неспокій, образа, відчуття, що Вас не до кінця чують, — це вже достатня причина до себе прислухатися»
Нора Маркман
Нора Маркман 12 hours тому: «Вітаю! Співіснування з нарцисичними, чи навіть просто інфантильними батьками - це дуже непроста задача. Колеги вже багато правильних речей написали вище - в тому числі про співзале»
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 15 hours тому: «Вітаю.У вашому повідомленні багато болю за тим, чого вам так не вистачало з дитинства. Коли людині з дитинства не вистачало близькості, всередині може залишатися "голод до любові"»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: nik4f0 Age: 21

Как выйти из этого состояния?

Добрый вечер!
Благодарю заранее за ответ .

Предыстория : в детстве я была очень открытым , общительным ребёнком . С возрастом я стала более замкнутая , в больших компаниях обычно молчу, борюсь высказывать своё мнения или спросить что-то . ( я понимаю , что все идёт из-за обстановки в семье - никогда не прислушивались к моему мнению , запрещали постоянно все и тд) .
Я очень рано повзрослела. По сути, беззаботное детство у меня было лет до 11. С 14 лет я стала самостоятельной , начала подрабатывать/работать , сама ездила покупать себе вещи( когда остальные делали это с мамами) , решала проблемы, но не смотря на это, меня все так же продолжали контролировать и диктовать , что мне делать пока я живу в их доме.
Я не проживала жизнь полноценно( будние дни -учеба - работа-дом; выходные - работа - сижу с младшей сестрой) , буквально несколько месяцев в году я чувствовала себя свободной, когда я ездила на каникулы к бабушке и могла быть собой , где меня никто не осуждал и давал полную свободу . Практически не виделась с друзьями , не ходила в кино, кафе и тд, пока все одноклассники , а позже одногруппники гуляли . Из этого периода времени я практически ничего не помню , когда меня просят рассказать о подростковом возраста , только те моменты , когда чувствовала себя комфортно .

Сейчас мне 21 , несколько месяцев назад я уволилась с работы , отложила немного денег и уделила время себе, беззаботной жизни.
И теперь , когда нужно снова идти на работу , у меня такой внутренний протест, как будто мне снова 15 лет , я чувствую себя маленькой девочкой, не могу взять ответственность, нет сил возвращаться в те будни ( напр. выложила резюме по поиску работы , но даже не могу поднять трубку , когда звонятся , внутри все сжимается) .
Думаю , по хорошему , нужно прожить этот период ( из-за того, что не прожила его в положенный срок) , но не могу сейчас это позволить в финансовом плане .
Что делать в такой ситуации ? Как выйти из этого состояния ?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?