Як вчинити якщо хворієш психологічно довгий час і людина поряд з тобою нещасна.

З дитинства маю слабку нервову состему тому робив все щоб усе вигляжало інакше.Психологічно на моїх очах хворіла мати, довго, для когось би обійшлося а я окр заробив вже в 12. Робив на нормальні роботі але ...мої переконання не співпадають з можливостями. Ніяк. Потім зрозумів що з таблнтками я ніби і людина повноцінна (а не з купою тревог та страхів) хоча то було баловство.Все стало куди серйозніше після 30, я мав поп-рок группу, і писав дуже гарні змістові пісні. В 32 взяв курс флуоксетина і ноги ходити перестали (потім есцеталопрама та ставало тільки гірше). Відмовився від бупрену що приймав. Я міг дійти до кухні максимум пів року. Та питання не в мені. Біля меня є любляча жінка яка хоче бачити мене колишнім, нормальним, без депрессій і нервів. Людиною яка до чогось йде, а не тікає від чогось. Я роблю її нещасливою бо: хворію, болі в ногах нестерпні, часто впадаю в депрессї, нічого не хочу, ну і звісно пью то алкоголь то снодійне пачками. Періодично звичайно. Я хочу залишити жити її у власній квартирі, щоб вона була забезпечена житлом, а сам... Думаю піду пошукаю світи покраще. Мрію і сподіваюсь що зможу. Цього звісно не кажу. Що мені робити? Залишиться - буде хворіти разом зі мною, я вже бачу зміни у її стані подеколи. Продати житло та віддати гроші їй теж відмовляеться. Каже як прийшли так і піду, нічого мені не треба. І якщо я зроблю що мусив ще років 4 тому буде так як вона каже. Я знаю. А вона сирота, зараз ебуча війна, в неї навіть родичів надійних немае. Отаке..