Хаос в житті, безсилля, як розставити пріоритети і впоратися

Доброго вечора. Звертаюся за підтримкою і порадами, і щоб отримати інформацію, якої мені не вистачає.

Вже не раз задавала питання на порталі, мені здебільшого радили звернутися індивідуально до психотерапевта. Вважаю це слушна порада, і маю ще кілька запитань щодо цього.

Періодично мене хвилюють різні психологічні проблеми, я стараюсь в цьому розібратися. Задавала питання на форумі, багато читала відповідей на питання інших людей зі схожими проблемами, різні статті, книги, переглядала відео, проходила психологічні тренінги, була в терапії деякий час. І все ж мої проблеми не вирішені досі. Опираючись на те, що я дізналася, сподіваюсь що мою ситуацію може покращити тривала глибинна психотерапія, + можливо знадобиться медикаментозна підтримка.

Спробую лаконічно викласти, що турбує і задати питання.

Найбільше хвилюють стосунки з чоловіком.
Особисті відносини для мене дуже важливі.

Проблем в цій сфері багато:
Вийшла заміж в дуже ранньому віці, тепер розумію що шукала і потребувала на той момент мами і тата, а не чоловіка як партнера, але тоді вважала себе достатньо дорослою. На початку відносин я дуже ревнувала, і коли мене щось сильно зачіпало, я боялась говорити прямо і вирішувати ситуації цивілізовано, а справлялася з переживаннями за допомогою контратаки – я переключала увагу, одного разу був секс з іншим чоловіком, з кількома хлопцями були побачення і цілувалась, з кількома вела романтичні переписки. Це все зрада. В якісь моменти коли це відбувалося я не розуміла, що наші з чоловіком стосунки не закінчилися, в якісь моменти мала намір розлучитися. Але по факту живемо з чоловіком як сім'я досі. Я дуже шкодую, що вчиняла так, а не інакше. Впродовж кількох останніх років зрозуміла, переосмислила все це і усвідомила що це було не ок. Чоловік не знає. Я і боюсь про це говорити, і боюсь що може дізнатися з інших джерел, і боюсь розлучитися тепер, бо ніби зараз в нас норм стосунки. І боюсь прожити все життя в цих сумнівах.

Зараз я матеріально залежу від чоловіка. У нас двоє дітей. Спочатку у зв'язку з пандемією, а згодом з війною діти не можуть стабільно ходити в садок/школу, і з ними залишаюся я. Відповідно я в цей період немаю стабільної роботи, достатніх доходів, а лише мізерні підробітки. Тому я боюся розлучитися, бо потрібно мати кошти на житло і життя з ними.

Коли я щось заробляю, то ці суми я дуже швидко витрачаю, в першу чергу на їжу, одяг, іграшки, інші потреби дітей, трохи на свої потреби. Я не знаю, як мені все ж накопичити на психотерапію?