Як взяти себе в руки коли захворіла дитина

Так склалося що моя 2-річна донька захворіла на діабет 1 типу. Я хворію вже 9 років.. є чоловік, військовий на даний момент. Проходить службу тут на місці. Я з дитиною постійно сама 24/7, скрізь всі справи вирішувати з нею ходжу. Друзі мої всі далеко. Мені дуже важко фізично і морально... постійний контроль цукру, підрахунок їжі і т.д я не сплю ночами постійно в стресі через коливання її цукру і в мене нічого не виходить... нема того результату який мав би бути( при цьому всьому я забила на свій цукор і на своє здоров'я, схудла на 7 кг. І взагалі стан не дуже... почалися проблеми з чоловіком.. я постійно бачу що він спілкується он-лайн з іншими жінками, далі переписок не заходить, хоча я не впевнена. через це в мене знизилася самооцінка, мені постійно здається що я якась не така. Він мене не помічає, не цікавиться мною, хоча взагальному здається що все норм. Жили та й живемо. Не вистачає його уваги і підтримки, через це я постійно йому виношу мозок. Знаю що я зараз нервова і зріваюся на пустому місці і він може піти, але в мене думка проскакує, що якщо йому щось не подобається то хай йде. Я хоча б не буду випрошувати уваги до себе і не буду надіятися що він якось мені допоможе, наприклад щоб я виспалася одну ніч. В мене постійно відчуття що я нікому не потрібна і ніхто мене не розуміє і всім пофіг як я сама з всім справляюся... я завжди була сильною. А тут мене рве на шматки це все. Я не можу себе взяти в руки і не нервувати. Розумію що мій стан і на дитину передається. І хотілося б з чоловіком наладити відносини, а то живемо як сусіди ( порадьте будь ласка що робити з чого почати? Наперед дякую!