чоловік не терпить моїх рідних і не хоче їх в гості

Ми в шлюбі 10 років, маємо дітей 3 та 7 років.
Живемо в будинку, який збудував батько чоловіка. В дворі також живуть бабуся і дідусь чоловіка (окремий гостьовий будиночок). Дідусь не ходить.
Мої батьки з окупованої території країни, сестра з чоловіком теж. Живуть на зйомних квартирах в Київі і в Полтаві.
До мене звернулась сестра, просить щоб я була хрещеною її доньки. Я звісно погодилась.
Я вирішила, що зручно буде похрестити дитину і потім відсвяткувати у нас дома, тому що є беседка, мангал і двір.
Але чоловік проти, його аргументація, що пускати в двір і в дім чужих людей він не буде (це про хрещеного), ми справді його не знаємо. Це друг сестри і чоловіка, ми поки не знайомі.
Крім того, так як це будинок його батька і в дворі живуть бабуся і дідусь, йому типу не зручно погоджувати таких гостей і взагалі це для нього стрес.
Крім того, він взагалі не любить запрошувати в гості малознайомих людей, це його давня проблема з комунікабельністю. Він спілкується з невеликим колом давніх друзів. А я навпаки комунікабельна і для мене дико протилежне.
Чоловік запропонував організувати кафе і заплатити за це, щоб там скромно посиділи після хрещення, але я проти, бо в домі набагато зручніше буде сестрі з маленькою дитиною і моїм батькам.
Так як батьки і сестра з чоловіком залишились без свого дома, я вважаю, що ми їм маємо у всьому допомагати. А видворити їх в кафе це неповага до них і до мене!
Проблема ще в тому, що чоловік давно всім забезпечує нас, а я з дітьми займаюсь. Хоча я завжди раніше теж працювала і хотіла кар\'єру. Але через дітей це нереально. Тобто він звик приймати більшість рішень сам.
Через цю ситуацію в нас сталась сварка. Я вважаю, що я права, а він вважає, що його пропозиція щодо кафе, це компроміс, але мене бісить таке відношення до моїх родичів.