Як допомогти синам?

Мене звати Наталя, мені 44 роки. Розлучена, зараз тимчасово не працюю. Маю двох синів з великою різницею у віці: Максим (15 років) та Влад (26 років). З обома є складнощі. Почну з молодшого.
Максим пішов у 10 клас, гарно навчається у школі, мріє стати айтішником. Дуже чемна та вихована дитина, проте за останні 3 роки я йому змінила вже 5 шкіл, тому що у кожній він стикається з проявами булінгу. Наскільки ви знаєте, сучасні підлітки не дуже нормальні та не зовсім адекватні. Постійно балуються, непосидючі, матюкливі, але мій син не такий, він не ходить гуляти, я його з дитинства привчила бути слухняним, не бігати, не шуміти, забороняла і забороняю матюкатись, оберігаю від сумнівних матюкливих компаній. Дуже пишаюсь ним. Проте не можу вдіяти з його оточенням у школі, щоб його не ображали. У кожній школі скаржилась і директору, і завучу, і в районо писала,і в поліцію, його все одно ображають. Директорка однієї зі шкіл сказала мені прямо в очі: ми нічого не вдіємо, зараз діти такі, хай Ваш син вчиться вливатися у колектив. А мені дуже неприємно коли мій син приходить зі школи з фінгалами або синяками на тілі, в той час коли він нікому нічого поганого не робить, він обдарована дитина. Турбує ще те, що в нього нема друзів і навіть не намічається. Адже скоро доросле життя, і не хочеться, щоб він був відлюдькуватим і жив на самоті.
Тепер щодо старшого сина Влада. Виховувала його так само добре, як і Максима. Завжди був відмінником у школі, чемним і порядним хлопцем. Завдяки моїм зусиллям він отримав гарну освіту і тепер працює в ІТ-компанії, отримує гідну зарплату. Винаймає окрему квартиру у сусідньому будинку, в якій живе сам. Пропонувала йому жити зі мною та братом, але він відмовився, виявляється, йому потрібен особистий простір. Оскільки я не працюю, то він утримує мене та молодшого брата. Турбує мене те, що у нього немає ні друзів, ні дівчини, а мені теж хочеться онуків. Останнім часом дуже змінився. Я його вчила на всьому економити, а він всі свої гроші тринькає незрозуміло на що. Уявіть собі: у 25 років пішов вчитися грати на фортепіано і купив собі його, почав ходити по різним спортивним секціям, змінюючи їх одна за одною, вдома майже нічого не готує, замовляє їжу з ресторанів. Не можна ж так жити. Чому він такий лінивий став? У квартирі у нього коли я не прийду, повний безлад, рідко коли прибирає, на запитання чому ти не прибирешся, відповідь одна - не ти платиш за цю квартиру, і не тобі вирішувати. Суцільна неповага до матері.