Я ранимий... Занадто... Як цього позбутися?

До такого висновку як моя надмірна ранимість прийшла до мене 5 хвилин тому. Ми з моєю дівчиною вирішили зробити печиво, зробили, фотки наробили, їмо, багато чого я робив сам. Десь відсотків 20 мені допомагала дівчина, потім вже жалілася на біль в спині, я сказав що усе зроблю сам. Процес ліплення і приготування в цілому майже повністю лежав на мені. Я теж втомлений достатньо за день, але я хотів зробити дівчині приємно. (Цей момент важливий). Їмо печиво, п'ємо чай, я дістав другу партію і поставив трошки відпочити вже готове печиво, після цього пару дискусій, а потім взагалі сталася якась суміш чогось незрозумілого, моя дівчина сказала мол а чого я не дав їй спробувати. І трохи згодом сказала те від чого у мене взагалі пропало бажання до кінця своїх днів їсти пісочне печиво а на залишок вечора пропав настрій, а саме "Ти просто не подумав за мене" а трохи згодом помітивши що в мене з'являються сльози і немає ніякого настрою (адже 5 хвилин тому я світився від радості, коди діставав печиво в якомусь сенсі як дитина сказав "ПечееЕенькииИ" а зараз просто чувак який ледь стримує сльози із-за... Такої дурниці) сказала "Не стресуй" обіймаючи і гладячи ніби все добре і що це просто дурниці. Пояснив ситуацію, сказала що "Ну я просто так висловила свою претензію". Після цього вона пішла з кухні а мене прям понесло. Не настільки, що аж істерика, але до сих пір не можу заспокоїтися. Мій друг не так давно мене назвав у наших стосунках золотистим ретривером. Вірна людина, радісна і все що тільки є в ретриверах, як і їх ранимість яка є і в мене в шикарному його прояві, як видно.

І я не пишу все це, щоб сказати що моя дівчина погана чи щось таке. У неї були вагомі причини тоді сказати те що її щось не влаштовує. Я просто відчуваю що я і так багато для неї роблю, а після цих слів здалося що я не роблю нічого, нічого для своєї коханої людини я не роблю і напевно ці думки мене і понесли в сльози. Але це не нормально із-за таких дрібниць плакати. Як можна позбутися цього більш ефективно просто щоб не звертати уваги на подібні слова можливо якось себе переконуючи? Бо в іншому випадку просто я розплачуся, буду вважати себе найгіршим в світі хлопцем, створю в голові смерч думок якщо вона скаже що я взагалі їй не допомагаю в момент коли я дійсно мав би це зробити. Це нездорова реакція. При тому сама дівчина теж казала що я дуже ранимий і це з одного боку добре а з іншого вище описані ситуації — це жах