Я ранимий... Занадто... Як цього позбутися?

Question

До такого висновку як моя надмірна ранимість прийшла до мене 5 хвилин тому. Ми з моєю дівчиною вирішили зробити печиво, зробили, фотки наробили, їмо, багато чого я робив сам. Десь відсотків 20 мені допомагала дівчина, потім вже жалілася на біль в спині, я сказав що усе зроблю сам. Процес ліплення і приготування в цілому майже повністю лежав на мені. Я теж втомлений достатньо за день, але я хотів зробити дівчині приємно. (Цей момент важливий). Їмо печиво, п'ємо чай, я дістав другу партію і поставив трошки відпочити вже готове печиво, після цього пару дискусій, а потім взагалі сталася якась суміш чогось незрозумілого, моя дівчина сказала мол а чого я не дав їй спробувати. І трохи згодом сказала те від чого у мене взагалі пропало бажання до кінця своїх днів їсти пісочне печиво а на залишок вечора пропав настрій, а саме "Ти просто не подумав за мене" а трохи згодом помітивши що в мене з'являються сльози і немає ніякого настрою (адже 5 хвилин тому я світився від радості, коди діставав печиво в якомусь сенсі як дитина сказав "ПечееЕенькииИ" а зараз просто чувак який ледь стримує сльози із-за... Такої дурниці) сказала "Не стресуй" обіймаючи і гладячи ніби все добре і що це просто дурниці.  Пояснив ситуацію, сказала що "Ну я просто так висловила свою претензію". Після цього вона пішла з кухні а мене прям понесло. Не настільки, що аж істерика, але до сих пір не можу заспокоїтися. Мій друг не так давно мене назвав у наших стосунках золотистим ретривером. Вірна людина, радісна і все що тільки є в ретриверах, як і їх ранимість яка є і в мене в шикарному його прояві, як видно. 

І я не пишу все це, щоб сказати що моя дівчина погана чи щось таке. У неї були вагомі причини тоді сказати те що її щось не влаштовує. Я просто відчуваю що я і так багато для неї роблю, а після цих слів здалося що я не роблю нічого, нічого для своєї коханої людини я не роблю і напевно ці думки мене і понесли в сльози. Але це не нормально із-за таких дрібниць плакати. Як можна позбутися цього більш ефективно просто щоб не звертати уваги на подібні слова можливо якось себе переконуючи? Бо в іншому випадку просто я розплачуся, буду вважати себе найгіршим в світі хлопцем, створю в голові смерч думок якщо вона скаже що я взагалі їй не допомагаю в момент коли я дійсно мав би це зробити. Це нездорова реакція. При тому сама дівчина теж казала що я дуже ранимий і це з одного боку добре а з іншого вище описані ситуації — це жах

Ксенія Шалімова · Answer

Добрий вечір.[quote]а після цих слів здалося що я не роблю нічого, нічого для своєї коханої людини я не роблю[/quote]
Ви маєте на увазі, що ви зреагували надмірно, не згідно ситуації? Спробуйте згадати, чи був/є у вашому житті людина, яка також начебто "нічого не робила для сім'ї, для коханої людини"? Якщо реакція була не зовсім адекватною на ваш погляд, це схоже на якусь сімейну історію. [quote]буду вважати себе найгіршим в світі хлопцем, створю в голові смерч думок якщо вона скаже що я взагалі їй не допомагаю[/quote]
Найгірший у світі хлопець ніколи б не думав про себе у такому контексті. Таке відчуття що ви не дуже у собі впевнені.
[quote]а після цих слів здалося що я не роблю нічого, нічого [/quote]
Вас не соромили з цього приводу батьки? Бо сльози - це дитяча реакція на безсилля і образу. Ви виглядаєте дуже пораненим у цьому сенсі. Це можна змінити за допомогою психотерапії, як і додати собі впевненості у своїх діях. Тут навіть питання не у словах дівчини (хоча щодо форми того як вона висловлює свої претензії я б теж поспілкувалась), а у вашій надмірній реакції, болю, який ви відчуваєте, коли вами невдоволені.

Марія Радченко · Answer

Доброго вечора, Романе!

У Вас з дівчиною вийшло якесь непорозуміння, бо вона хотіла спробувати печива, але не сказала Вам про це словами, і потім образилась, що Ви з нею не ділитеся. Хоча дозвіл їсти печиво, яке ви разом приготували, ні для кого з вас отримувати не обов'язково.

Щодо ранимості. Гадаю, що це може бути Вашою характерологічною особливістю і зовсім не поганою рисою. Добре те, що ви поводитесь конгруентно (відповідно тому, як насправді себе почуваєте), і посміхаєтесь, коли хочете посміхатись та плачете, коли хочете плакати. Інша справа - те, що Вас сильно зачіпають деякі висловлювання, наприклад, звинувачення Вас в егоїзмі (якого, з вашої розповіді, зовсім не видно). З цим можна попрацювати в індивідуальній терапії. Також можна звернутись в парну терапію разом з дівчиною, щоб краще зрозуміти одне одного.

Ірина Миколенко · Answer

Доброго вечера!
Умилил ваш пост ))

""ПечееЕенькииИ" а зараз просто чувак який ледь стримує сльози із-за... Такої дурниці) сказала "Не стресуй" обіймаючи і гладячи ніби все добре і що це просто дурниці. Пояснив ситуацію, сказала що "Ну я просто так висловила свою претензію"."
Вы чувствительный и эмоциональный - да местами ранимый. Чуткий - настолько, что готовы все сделать для человека ( даже в ущерб себе)
А вот стоит ли, всегда так стараться?
Может вашей девушки - стоит чуть мягче с вами общаться?
Может это она, еще не научилась, или не умеет - с вами правильно комуницировать?

Вы просто друг друга - не верно поняли...
Она хотела возможно и сама - чтото сделать или помочь вам.
Но ей надо было, более мягче среагировать - не так резко.
( объясните ей это)
А вам, не надо так вкладываться, и прям все за нее делать. Жалеть ее постоянно.
Помощь и забота это хорошо - но в меру.
Давайте и ей себя проявлять - пусть тоже делает, и помогает вам.
Дайте ей свободу действий!

Вы вообще говорите, ей что тоже устаете?
Или все в себе терпите? А потом срываетесь... от перенапряжения...
( что закономерно)
Заботитесь ли вы о себе?
Цените ли себя?
Тут важен баланс!

Мне кажется, вам хочется такого же отношения - чтоб для вас, тоже старались, и позаботились.
Но вам хочется - чтоб человек, сам это понял, или почувствовал без слов -  
сказал - "так давай я тебе помогу, не сопротивляйся, мне будет приятным тебе помочь!"
Возможно, вам именно такой позиции от девушки не хватает. 
Чтоб она ценила ваши старания для нее, замечала их.
И тоже вам помогала или хвалила вас.
А не просто критиковала.

" Бо в іншому випадку просто я розплачуся, буду вважати себе найгіршим в світі хлопцем, створю в голові смерч думок якщо вона скаже що я взагалі їй не допомагаю в момент коли я дійсно мав би це зробити. Це нездорова реакція."

Объективности добавляйте себя!
У вас есть тенденция - к жертвенности... себя наказываете и корите... а девушку идеализируете, и все время защищаете... (нарушается объективность).

Надо учится без эмоций стараться - логично смотреть на ситуацию.
"Да! гдето я накосячил... или переборщил... а гдето и она переборщила..."
А так, если вы только себя будите, всегда себя во всем винить... а девушку идеализировать 
( из за любви к ней... или страхе разочаровать ее... быть плохим мальчиком... ) 
то лучше себе не сделаете... и вашим отношениям тоже.
Вас в детстве тоже критиковали? И надо было любовь заслужить?

Позвольте себе, быть любым и плохим и хорошим - а главное справедливым! И настоящим!
Тогда сможете - проявлять и жесткость - где надо и равновесие и баланс.
И не так сильно накручивать себя... и сможете эмоции сбалансировать - логикой и справедливой жесткостью и  спокойствием.
 Відредаговано автором 22-03-2024 19:05:53

Марта Калина · Answer

Добрий день Романе, Ви схильні переживати через будь-яку дрібницю, бо приймаєте усе близько до серця. Найімовірніше, ваші хвилювання пов'язані зі звичкою накручувати себе (можливо з дитинства). Це заважає вам раціонально дивитися на речі та контролювати свої емоції. Така реакція негативно впливає на вашу нервову систему і здоров'я загалом. Способів, які допоможуть перестати нервувати через дрібниці й почати радіти життю багато, треба знайти свій. Зверніться за допомогою до психолога.

Марта Калина · Answer

Якщо дитину, яка була жертвою булінгу не захищали (батьки, вчителі), або коли її булили, від неї відвернулися друзі, наслідком у дорослому житті може бути порушення формування близькості з іншими людьми,  подальший розвиток проблем із психічним здоров’ям (тривога, депресія, гнів тошо).
Така людина може зневіритися у відносинах взагалі та  страждати протягом всього життя.
Щоб допомогти собі, можна використовувати техніки стабілізації емоційного стану (медитації, дихальні вправи), вправи на покращення самооцінки,  допоможе техніка «Усвідомлення тут і тепер».
У дорослому житті людина сама формує своє оточення, І ви маєте право і всі ресурси змінити навколишнє середовище так, як нам хочеться. Ви можете оточити себе тільки тими людьми, з якими вам добре, працювати на роботі, яка вам подобається, ходити тільки в ті місця, де відчуваєте себе спокійно й впевнено.Таким чином. мінімізувати негативний вплив. Головне – захотіти змінитися і почати діяти. Спробуйте розібратися зі своїми глибинними почуттями: «Що мене лякає на шляху до змін? Що буде відбуватися, якщо моє бажання здійсниться? Що буде зі мною хорошого і що буде зі мною поганого?»

Ксенія Шалімова · Answer

[quote]Частіше хочеться почати часто читати про психологію, ерудувати себе, вчити програмування і так далі. З того що я планую із-за того що в мене наразі мало часу я виконую ну відсотків 10 з того що хотів. Думаю це впливає на самооцінку і впевненість в собі.[/quote]
У особистісному зростанні важлива не стільки швидкість з якою ти ідеш, а сама наявність руху. Бо з різними задачами, кожен справляється зі своєю швидкістю. Взагалі, це дуже класно, коли людина вкладається у себе, у своє майбутнє. Це викликає повагу. Але тут головне не ставити нереалістичних цілей. Вони можуть пов'язані з занадто серйозними проєктами, для яких не вистачає знань, нехваткою на їх виконання часу чи нестачою можливостей. У кожного свій запас ресурсу для розвитку, і важливо розуміти також свої обмеження. Бо нерозуміння обмежень може зіграти поганий жарт із людиною. Обмеження нікуди не зникнуть, але можна перегоріти і навпаки почати регресувати. Так відбувається доволі часто. 
 [quote]Мене виховали радянські батьки і 9 років школи та безперервного буллінгу з яким ніхто нічого не робив. Ну, максимум, до школи приходила мама і ніби з другом говорила з однокласниками які мене буллили а потім вони в свою чергу буллили ще більше за "А що ти нам зробиш? Прийде твоя мама і скаже[/quote]
Жахлива ситуація, насправді. Кажу так, бо сама пережила абсолютно такий же розвиток подій. Буллінг у школі ніколи не проходить безслідно. Але корені його зазвичай у сімейних відносинах. Ми виходимо у реальний світ, дит. садок, школу, із тим що навмисно чи ні, вклали у нас батьки. Все це зараз впливає і впливатиме надалі на ваше життя. А от яким чином впливатиме - залежить від вас. Із цим варто було б попрацювати із психотерапевтом.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Я ранимий... Занадто... Як цього позбутися?

Відповіді психологів